Державний університет телекомунікацій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Державний університет телекомунікацій
50°25′43″ пн. ш. 30°28′33″ сх. д. / 50.42873600002777579° пн. ш. 30.47600600002778037° сх. д. / 50.42873600002777579; 30.47600600002778037Координати: 50°25′43″ пн. ш. 30°28′33″ сх. д. / 50.42873600002777579° пн. ш. 30.47600600002778037° сх. д. / 50.42873600002777579; 30.47600600002778037
Тип державний
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Засновано 1996
Акредитація IV рівня
Сайт dut.edu.ua

Держа́вний університе́т телекомунікацій (ДУТ) — заклад вищої освіти IV рівня акредитації в Києві.

Загальна інформація[ред. | ред. код]

ДУТ є провідним багатопрофільним вищим навчальним закладом освіти в галузі зв'язку та сфері інформатизації. Він має IV рівень акредитації, здійснює підготовку фахівців з вищою освітою з широкого спектра технічних та інших напрямків за освітньо-професійними програмами усіх рівнів, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, має розвинену інфраструктуру наукових і навчально-наукових підрозділів і установ, високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення.

Розширюється міжнародне співробітництво з зарубіжними фірмами та навчальними закладами Європи та країнами СНД.

Випускники ДУТ поєднують фундаментальні наукові знання, професійні навички та громадську зрілість і забезпечують галузь професійними фахівцями.

Історія[ред. | ред. код]

1957 рік — Київський навчально-консультаційний пункт Одеського електротехнічного інституту зв'язку імені О. С. Попова. Створення окремого навчально-консультаційного пункту (НКП) було спричинено потребою у наданні консультацій та методичної допомоги студентам заочної форми навчання Київського та інших регіонів України, які навчалися в Одеському електротехнічному інституті зв'язку ім. О. С. Попова.

1967 рік — Київський заочний факультет Одеського електротехнічного інституту зв'язку імені О. С. Попова. У зв'язку з тим, що НКП вже не зміг задовольнити потреби Київського регіону, у 1967 р. його було перетворено у Київський заочний факультет, який став готувати фахівців за спеціальностями: автоматичний електрозв'язок; багатоканальний електрозв'язок; радіозв'язок і радіомовлення. Очолив факультет Леонід Михайлович Андрушко, який вперше на теренах Союзу захистив дисертацію доктора наук з проблем волоконно-оптичних ліній зв'язку, з 1988 р. він працював у Міжнародному Союзі Електрозв'язку у Женеві.

1979 рік — Київський філіал Одеського електротехнічного інституту зв'язку ім. О. С. Попова. З метою підвищення якості підготовки фахівців в галузі зв'язку в 1979 р. заочний факультет був реорганізований у Київський філіал Одеського електротехнічного інституту зв'язку ім. О. С. Поповам з факультетами заочного та вечірнього навчання. З 1988 р. філіал очолив дтн., професор Стеклов Василь Купріянович.

1986 рік — Будівництво нового п'ятиповерхового корпусу та дев'яти поверхового гуртожитку.

1990 рік — Організовано два факультети з денною формою навчання: факультет автоматичного електрозв'язку, факультет багатоканального електрозв'язку.

1996 рік — Створення Київського інституту зв'язку Української державної академії зв'язку ім. О. С. Попова. З розбудовою України розширився діапазон підготовки кадрів для незалежної держави та зросла вимогливість до вищих навчальних закладів у підготовці фахівців у сфері телекомунікаційних технологій. Рішенням Міністерства зв'язку України на базі філіалу у 1996 р. було створено Київський інститут зв'язку. Ректором інституту був призначений Василь Купріянович Стеклов, а проректором з навчальної і наукової роботи — професор Уваров Ростислав Васильович.

2001 рік — Призначення ректором Київського інституту зв'язку Української державної академії зв'язку ім. О. С. Попова професора Мараховського Артема Юрійовича.

16 травня 2002 року — Утворення Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.

26 червня 2013 року — Утворення Державного університету телекомунікацій.

Цього дня Прем'єр-міністр України підписав розпорядження № 509-р «Про утворення Державного університету телекомунікацій» [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] шляхом приєднання до зазначеного Університету Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», Інституту спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» і Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова Національного авіаційного університету. Виконуючим обов'язки ректора, а з 07.02.2014 р. — ректором Державного університету телекомунікацій призначено Толубка Володимира Борисовича — відомого радянського та українського військового діяча і педагога, доктора технічних наук, професора, Заслуженого працівника освіти України, генерал-полковника.

Сучасна структура університету[ред. | ред. код]

Навчально-наукові інститути[ред. | ред. код]

Кафедри[ред. | ред. код]

Відомі випускники[ред. | ред. код]

Переваги навчання в Державному університеті телекомунікацій[ред. | ред. код]

  1. Державний університет телекомунікацій є членом Міжнародного союзу електрозв'язку, спеціалізованої агенції Організації Об’єднаних Націй, штаб-квартира якого знаходиться у м. Женева, Швейцарія.
  2. Кафедри укладають договори про співпрацю з провідними компаніями, які працюють по спеціальності їх підготовки і є потенційними роботодавцями для випускників даної кафедри. В програмах підготовки кафедри враховуються вимоги компетенцій компаній-партнерів кафедри, з якими укладені договори кафедрою.
  3. Підготовка за спеціальністю починається не з третього, а з першого курсу.
  4. Посилено вивчається англійська мова протягом усіх років навчання: на 1-2 курсі - три пари занять на тиждень, на 3-4-5 курсах за всіма дисциплінами, які викладаються, 20% занять по всім дисциплінам проводяться англійською мовою.
  5. До проведення занять залучаються практики - працівники профільних компаній. Студенти проходять навчальну практику на базі компаній-партнерів, потенційних роботодавців.
  6. 83% викладачів мають науковий ступінь. Середній вік професорів складає 47 років.
  7. Для забезпечення якості проведення практичних занять на кафедрах створена сучасна навчально-лабораторна база на основі обладнання останнього покоління від компаній-партнерів кафедр, сучасних програмно-апаратних комплексів і програмного забезпечення.
  8. В Університеті забезпечені комфортні умови навчання, відремонтовані навчальні класи, встановлені кондиціонери, інтерактивні дошки.
  9. Для покращення умов навчання та проведення наукових досліджень з 1 вересня 2021 року в Університеті почав працювати Інтернет зі швидкістю 5 Гігабіт в секунду, що є найкращим Інтернетом серед закладів освіти України та Європи.
  10. З третього курсу студенти мають можливість працювати за спеціальністю. Працевлаштовані студенти навчаються за індивідуальним планом.
  11. Ми забезпечуємо високу якість навчання за помірну ціну. Серед університетів міста Києва у нас найменша ціна по всім спеціальностям підготовки кожної кафедри.
  12. В Університеті надається можливість помісячної оплати за навчання та можливість оформлення індивідуального графіку навчання, всім хто цього бажає.
  13. Перед закінченням бакалаврату кафедра спільно з компанією оцінює теоретичні знання, практичні уміння і навички студентів-випускників. Якщо вони показали добрі знання, то вони отримують сертифікат, який надає право на отримання першого високооплачуваного робочого місця в компанії.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]