Вук Бранкович (деспот)
| Вук Бранкович | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1471 — 1485 | ||
| Попередник: | Стефан Томашевич | |
| Наступник: | Джордже Бранкович | |
| Народження: |
не раніше 1438 і не пізніше 1439 невідомо[1] | |
| Смерть: |
16 квітня 1485[1] невідомо[1] | |
| Релігія: | Сербська православна церква | |
| Рід: | Бранковичі | |
| Батько: | Гргур Бранкович | |
| Шлюб: | Єлена Якшич | |
| Автограф: | 
| |
Вук Бранкович (серб. Вук Гргуревић Бранковић; прибл. 1439 — 16 квітня 1485) — титулярний деспот Сербії в 1471—1485 роках. Герой сербської епічної народної поезії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Вук був сином Гргура Бранковича та внуком деспота Джураджа Бранковича, що правив у 1427—1456 роках[2]. Його батька осліпили османи в 1441 році[3].
Після падіння Сербської держави в 1459 році Вук спершу був османським васалом, але 1465 року перейшов на службу до угорського короля Матяша Корвіна й був командиром сербських загонів у Сремі[2][4].
Ім'я Вук перекладається як вовк[5]. В усній народній творчості Вук Бранкович відомий під прізвиськом «Вогняний змій-вовк» (серб. Змај Огњени Вук)[6].
На службі в угорського короля Вук воював у військових кампаніях проти османів, чехів, поляків та австрійців. 1471 року король надав йому титул деспота Сербії[7]. Вук володів великими територіями у Воєводині, що раніше належали деспоту Джураджу; зокрема, до його володінь належали Купиново[en], Сланкамен[en], Зренянин, Беркасово, Іріг[en] та Вршаць[8]. Вважається, що він заснував монастир Гргетег[en] на Фрушка горі[9].
1476 року Вук Бранкович здійснив військову кампанію, в ході якої захопив Сребреницю та брав участь у битвах за Шабаць і Смедерево. У битві на Хлібовому полі проти османів 1479 разом з Дімітаром Якшичем Вук Бранкович очолював сербські загони. 1480 року він атакував Сараєво. 1481 року Бранкович воював проти турків на території колишнього Сербського деспотату й привіз звідти (з теренів навколо міста Крушеваць) десятки тисяч людей, що осіли в Банаті, переважно навколо Тімішоари[8].
Вук Бранкович помер 16 квітня 1485 року, не залишивши спадкоємців. Титул деспота Сербії перейшов до його двоюрідного брата Джордже Бранковича.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
- ↑ а б Mihaljčić, Rade (1989). The Battle of Kosovo in History and in Popular Tradition. Beogradski izdavačko-grafički zavod. с. 184. ISBN 9788613003663.
- ↑ Ćirković, Sima (2004). The Serbs. Malden: Blackwell Publishing. с. 116. ISBN 9781405142915.
- ↑ Ágoston, Gábor; Masters, Bruce Alan (2010). Encyclopedia of the Ottoman Empire. Infobase Publishing. с. 94. ISBN 9781438110257.
- ↑ Detelić, Mirjana; Delić, Lidija, ред. (2015). Epic formula: A Balkan perspective. Balkanološki institut SANU. с. 29. ISBN 9788671790918.
- ↑ Bataković, Dušan T. (2014). The Foreign Policy of Serbia (1844-1867): IIija Garašanin's Načertanije. Balkanološki institut SANU. с. 25. ISBN 9788671790895.
- ↑ Manić, Emilija; Nikitović, Vladimir; Djurović, Predrag, ред. (2021). The Geography of Serbia: Nature, People, Economy. Springer. с. 29. ISBN 9783030747015.
- ↑ а б Krstić, Aleksandar (2017). Which Realm will You Opt for? – The Serbian Nobility Between the Ottomans and the Hungarians in the 15th Century. State and Society in the Balkans Before and After Establishment of Ottoman Rule. Istorijski institut. с. 145—149. ISBN 9788677431259.
- ↑ Kulić, Branka; Srećkov, Nedeljka (1994). The Monasteries of the Fruška Gora. Provincial institute for the protection of the cultural monuments of Vojvodina. с. 63—69. ISBN 9788676391158.
Джерела[ред. | ред. код]
- Histoire du peuple serbe / Bataković, Dušan T. — Lausanne : L’Age d’Homme, 2005. (фр.)
- Fine, John Van Antwerp Jr. The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. — Ann Arbor, Michigan : University of Michigan Press, 1994. (англ.)
- Gavrilović, Slavko. Serbs in Hungary, Slavonia and Croatia in struggles against the Turks (15th-18th centuries) // Serbs in European Civilization. — Belgrade : Nova, Serbian Academy of Sciences and Arts, Institute for Balkan Studies, 1993. — С. 41–54. (англ.)
- Isailović, Neven; Krstić, Aleksandar. Serbian Language and Cyrillic Script as a Means of Diplomatic Literacy in South Eastern Europe in 15th and 16th Centuries // Literacy Experiences concerning Medieval and Early Modern посилання частина=https://www.academia.edu/25272837.
- Spremić, Momčilo. La famille serbe des Branković - considérations généalogiques et héraldiques // Зборник радова Византолошког института. — 2004. — Т. 41. — С. 441–452. (фр.)
|
