Вовчинецька вулиця
Вулиця Вовчинецька Івано-Франківськ | |
---|---|
Римо-католицький костел | |
Назва на честь | села Вовчинець |
Колишні назви | |
австрійського періоду (українською) | Начельна |
радянського періоду (українською) | Юрія Гагаріна |
радянського періоду (російською) | Юрия Гагарина |
Загальні відомості | |
Протяжність | 3 100 м |
Координати | 48°56′09″ пн. ш. 24°44′03″ сх. д. / 48.935777° пн. ш. 24.734204° сх. д.Координати: 48°56′09″ пн. ш. 24°44′03″ сх. д. / 48.935777° пн. ш. 24.734204° сх. д. |
поштові індекси | 76000 |
Транспорт | |
Автобуси | 23, 27, 40, 41, 46, 51, 52, 55, 56 |
Тролейбуси | 2, 3, 6, 8, 10 |
Маршрутні таксі | 21, 24, 28, 34, 35, 37, 38, 42, 44 |
Рух | двосторонній |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Храми |
церква Святого Йосифа Обручника церква Святих Ольги і Володимира костел Христа Царя |
Заклади культури |
Бібліотека-філія 1 Бібліотека-філія 6 |
Забудова | спочатку — старі 1-2 поверхові, далі сучасні 9-ти поверхівки спального району Софіївка |
Комерція | АТБ |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
Мапа | |
Вулиця Вовчине́цька — одна із головних вулиць в Івано-Франківську, що веде від вулиці Василіянок, повз Привокзальну площу до села Вовчинець. Простягається вздовж районів міста — Гірка та Софіївка.
З історії вулиці[ред. | ред. код]
Одна із найдавніших вулиць,— давніша від самого Станиславова. Вона з'єднувала с. Заболоття, на землях якого виник Станиславів, та с. Вовчинець. Тоді вона була звичайною польовою дорогою.
Історична назва вулиці такою і є — Вовчинецька.
Як вулиця, вона росла у довжину в три етапи:
- І. В XIX ст. вона доходила до залізниці і була в межах Заболотівського передмістя.
- ІІ. У 1925 р. після приєднання Княгинина-Гірки до міста вулиця простяглася до нинішньої Коломийської вулиці.
- ІІІ. Після того, як село Вовчинець увійшло до складу міської ради в 1983 р. дістала продовження до центру села.
З проведенням залізниці Львів-Чернівці і Львів-Вороненка виникло багато незручностей для мешканців, траплялися часті аварії. Справу навіть довелося розглядати сейму Галичини у Львові, який і виніс ухвалу про будову тунелю. Яскраву промову на його засіданні 17 жовтня 1907 р. виголосив депутат від Станиславівщини Йосип Гурик. Так був споруджений у 1907 р. міст-тунель під коліями залізниці, що і досі виконує свою роль транспортної розв'язки.
Після того, принаймні протягом двох десятиліть, вулиця називалася Начельною, тобто з польської — Чільна (Головна). Пізніше їй повернули звичну назву, яка зберігалася деякий час і за радянської влади.
Зразу за тунелем на кошти місцевих залізничників була побудована церква Святого Йосифа Обручника.
У 1937–1939 роках польська громада Княгинина — Гірки побудувала у модерному стилі римо-католицький костьол, який в незакінченому вигляді в післявоєнний час використовувався як складські приміщення облкниготоргу.
В 1961–1993 рр. вулиця носила назву Юрія Гагаріна.
З кінця 1960-х років почалася масова забудова мікрорайону по вул. Вовчинецькій, що триває й досі.
У березні 1991 вулиці повернули давню назву.
Будівлі[ред. | ред. код]
№ 54.
(1912) церква Святого Йосифа Обручника
№ 77.
Одноповерховий будинок, в якому у родині посестри по ув'язненню Мирослави Антонович прожила останні 10 років свого життя письменниця О. Дучимінська (1983–1988).
№ 92.
(1927–1939), Римо-католицький костьол (модерний стиль, архітектор — С. Треля)
№ 103.
(1901) Середня школа № 16, колишня школа ім. Св. Алоїза і Конопніцької.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Головатий М. 200 вулиць Івано-Франківська. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — С. 76—77
- Сайт ivfrankivsk.if.ua