Вовчинецька вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Вовчинецька
Івано-Франківськ
Римо-католицький костел
Римо-католицький костел
Римо-католицький костел
Назва на честь села Вовчинець
Колишні назви
австрійського періоду (українською) Начельна
радянського періоду (українською) Юрія Гагаріна
радянського періоду (російською) Юрия Гагарина
Загальні відомості
Протяжність 3 100 м
Координати 48°56′09″ пн. ш. 24°44′03″ сх. д. / 48.935777° пн. ш. 24.734204° сх. д. / 48.935777; 24.734204Координати: 48°56′09″ пн. ш. 24°44′03″ сх. д. / 48.935777° пн. ш. 24.734204° сх. д. / 48.935777; 24.734204
поштові індекси 76000
Транспорт
Автобуси 23, 27, 40, 41, 46, 51, 52, 55, 56
Тролейбуси 2, 3, 6, 8, 10
Маршрутні таксі 21, 24, 28, 34, 35, 37, 38, 42, 44
Рух двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми

церква Святого Йосифа Обручника церква Святих Ольги і Володимира

костел Христа Царя
Заклади культури

Бібліотека-філія 1

Бібліотека-філія 6
Забудова спочатку — старі 1-2 поверхові, далі сучасні 9-ти поверхівки спального району Софіївка
Комерція АТБ
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
Мапа

Вулиця Вовчине́цька — одна із головних вулиць в Івано-Франківську, що веде від вулиці Василіянок, повз Привокзальну площу до села Вовчинець. Простягається вздовж районів міста — Гірка та Софіївка.

З історії вулиці[ред. | ред. код]

Одна із найдавніших вулиць,— давніша від самого Станиславова. Вона з'єднувала с. Заболоття, на землях якого виник Станиславів, та с. Вовчинець. Тоді вона була звичайною польовою дорогою.

Історична назва вулиці такою і є — Вовчинецька.

Як вулиця, вона росла у довжину в три етапи:

  • І. В XIX ст. вона доходила до залізниці і була в межах Заболотівського передмістя.
  • ІІ. У 1925 р. після приєднання Княгинина-Гірки до міста вулиця простяглася до нинішньої Коломийської вулиці.
  • ІІІ. Після того, як село Вовчинець увійшло до складу міської ради в 1983 р. дістала продовження до центру села.

З проведенням залізниці Львів-Чернівці і Львів-Вороненка виникло багато незручностей для мешканців, траплялися часті аварії. Справу навіть довелося розглядати сейму Галичини у Львові, який і виніс ухвалу про будову тунелю. Яскраву промову на його засіданні 17 жовтня 1907 р. виголосив депутат від Станиславівщини Йосип Гурик. Так був споруджений у 1907 р. міст-тунель під коліями залізниці, що і досі виконує свою роль транспортної розв'язки.

Після того, принаймні протягом двох десятиліть, вулиця називалася Начельною, тобто з польської — Чільна (Головна). Пізніше їй повернули звичну назву, яка зберігалася деякий час і за радянської влади.

Зразу за тунелем на кошти місцевих залізничників була побудована церква Святого Йосифа Обручника.

У 19371939 роках польська громада Княгинина — Гірки побудувала у модерному стилі римо-католицький костьол, який в незакінченому вигляді в післявоєнний час використовувався як складські приміщення облкниготоргу.

В 19611993 рр. вулиця носила назву Юрія Гагаріна.

З кінця 1960-х років почалася масова забудова мікрорайону по вул. Вовчинецькій, що триває й досі.

У березні 1991 вулиці повернули давню назву.

Будівлі[ред. | ред. код]

№ 54.
(1912) церква Святого Йосифа Обручника

№ 77.
Одноповерховий будинок, в якому у родині посестри по ув'язненню Мирослави Антонович прожила останні 10 років свого життя письменниця О. Дучимінська (1983–1988).

№ 92.
(19271939), Римо-католицький костьол (модерний стиль, архітектор — С. Треля)

№ 103.
(1901) Середня школа № 16, колишня школа ім. Св. Алоїза і Конопніцької.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]