Вулиця Вовчинецька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Вовчинецька
Івано-Франківськ
Місцевість обере
Назва на честь села Вовчинець
Колишні назви
радянського періоду (українською) Юрія Гагаріна
Загальні відомості
Протяжність 3 100 м
Координати 48°56′09″ пн. ш. 24°44′03″ сх. д. / 48.935777° пн. ш. 24.734204° сх. д. / 48.935777; 24.734204Координати: 48°56′09″ пн. ш. 24°44′03″ сх. д. / 48.935777° пн. ш. 24.734204° сх. д. / 48.935777; 24.734204
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття брук бомж якись
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми церква Святого Йосифа Обручника
Забудова спочатку — старі 1-2 поверхові, далі сучасні 9-ти поверхівки спального району Софіївка
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
На карті Файл:Петро
На карті населеного пункту
Мапа

Вулиця Вовчине́цька — одна із головних вулиць в Івано-Франківську, що веде від вулиці Василіянок, повз Привокзальну площу до села Вовчинець. Простягається вздовж районів міста — Гірка та Софіївка.

З історії вулиці[ред. | ред. код]

Одна із найдавніших вулиць,— давніша від самого Станиславова. Вона з'єднувала с. Заболоття, на землях якого виник Станиславів, та с. Вовчинець. Тоді вона була звичайною польовою дорогою.

Історична назва вулиці такою і є — Вовчинецька.

Як вулиця, вона росла у довжину в три етапи:

  • І. В XIX ст. вона доходила до залізниці і була в межах Заболотівського передмістя.
  • ІІ. У 1925 р. після приєднання Княгинина-Гірки до міста вулиця простяглася до нинішньої Коломийської вулиці.
  • ІІІ. Після того, як село Вовчинець увійшло до складу міської ради в 1983 р. дістала продовження до центру села.

З проведенням залізниці Львів-Чернівці і Львів-Вороненка виникло багато незручностей для мешканців, траплялися часті аварії. Справу навіть довелося розглядати сейму Галичини у Львові, який і виніс ухвалу про будову тунелю. Яскраву промову на його засіданні 17 жовтня 1907 р. виголосив депутат від Станиславівщини Йосип Гурик. Так був споруджений у 1907 р. міст-тунель під коліями залізниці, що і досі виконує свою роль транспортної розв'язки.

Після того, принаймні протягом двох десятиліть, вулиця називалася Начельною, тобто з польської — Чільна (Головна). Пізніше їй повернули звичну назву, яка зберігалася деякий час і за радянської влади.

Зразу за тунелем на кошти місцевих залізничників була побудована церква Святого Йосифа Обручника.

У 19371939 роках польська громада Княгинина — Гірки побудувала у модерному стилі римо-католицький костьол, який в незакінченому вигляді в післявоєнний час використовувався як складські приміщення облкниготоргу.

В 19611993 рр. вулиця носила назву Юрія Гагаріна.

З кінця 1960-х років почалася масова забудова мікрорайону по вул. Вовчинецькій, що триває й досі.

У березні 1991 вулиці повернули давню назву.

Будівлі[ред. | ред. код]

№ 54.
(1912) церква Святого Йосифа Обручника

№ 77.
Одноповерховий будинок, в якому у родині посестри по ув'язненню Мирослави Антонович прожила останні 10 років свого життя письменниця О. Дучимінська (1983–1988).

№ 92.
(19271939), Римо-католицький костьол (модерний стиль, архітектор — С. Треля)

№ 103.
(1901) Середня школа № 16, колишня школа ім. Св. Алоїза і Конопніцької.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]