Вулиця Гілеля
Вулиця Гілеля Ізраїль | |
|---|---|
 Вулиця Гілеля, кікар Рима, напрям на схід. Конструкція з червоним дахом у центрі зліва — італійська синагога | |
| Населений пункт | Єрусалим |
| Назва на честь | Hillel the Elderd |
| Загальні відомості | |
| Координати | 31°46′47″ пн. ш. 35°13′08″ сх. д. / 31.77976667002777944° пн. ш. 35.219163890027772368° сх. д.Координати: 31°46′47″ пн. ш. 35°13′08″ сх. д. / 31.77976667002777944° пн. ш. 35.219163890027772368° сх. д. |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑1381350 ·R (Єрусалим) |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Гілеля у Вікісховищі | |
Вулиця Гіле́ля (івр. רחוב הלל, рехов «Гілель») — одна з центральних вулиць Єрусалиму. Вона з'єднує вулицю Короля Георга з невеликою вулицею Бен-Сіра і районом Маміла[1] і проходить паралельно вулиці Бен-Єгуда. Нижня частина дороги проходить між Парком Незалежності[1] і районом Нахалат-Шива.
Вулиця названа на честь Гілеля Старшого, а паралельна їй вулиця називається Шамай (на честь Шамая Старшого). Більшість будівель на вулиці датуються періодом британського мандату та відповідають архітектурному стилю того часу.
Вулиця розташована у діловому районі. Є магазини, кафе, паби та офісні будівлі. На вулиці розташовані перші два оригінальні кафе Aroma Espresso Bar і кафе «Гілель» (отримало назву від вулиці).
Серед визначних будівель на вулиці:
- Готель «Еден», колишні офіси Банку Ізраїлю, а тепер — Міністерство абсорбції іммігрантів;
- Готель «Єрусалимська вежа» (Міґдаль Єрушалаїм);
- Італійська синагога[2] та музей італійського єврейського мистецтва імені Умберто Нахона;
- Бейт Аґрон,[3] де розміщуються офіси іноземної преси уряду.
-
Карта центрального Єрусалиму 1946 року, вулиця Гілель спочатку була частиною вулиці Бецалель -
Кінотеатр «Ор-Ґіль» (вхід зліва на фото), нижче по вулиці — кінотеатр «Рон» з постером фільму «Гарячі піски» (1960) -
Будинок коледжу Ліфшица
.jpg)
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ а б The Rough Guide to Jerusalem (1999). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
- ↑ Heritage Quest (1985). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
- ↑ Foreign News By Ulf Hannerz, Anthont T. Carter. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.