Вівсянка-інка сірокрила
Вівсянка-інка сірокрила | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Incaspiza ortizi Zimmer, 1952 | ||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вівсянка-інка сірокрила[2] (Incaspiza ortizi) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Ендемік Перу.
Довжина птаха становить 16,5 см, вага 29-38 г. Верхня частина тіла сірувато-коричнева, спина поцяткована темними смужками. Голова і шия сірі. На обличчі чорна "маска", на горлі невелика чорна пляма. Груди сірі, живіт і гузка білі. Хвіст чорнуватий, крайні стернові пера білі. Голос — серія різких посвистів, яка починається трьома корткими посвистами, довжиною 0,5 секунд, за якими ідуть три довших нихідних посвисти, тривалістю по 1 секунді, і за якими іде коротка трель, тривалістю 0,5 секунд.
Сірокрилі вівсянки-інки локально поширені на північному заході Перу, від північно-східної П'юри до долини Мараньйону на півдні Кахамарки. Вони живуть у сухих високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті від 1800 до 2600 м над рівнем моря. Живляться насінням і комахами.
До 2016 року вид класифікувався як вразливий через обмежений ареал, однак після відкриття науковцями нових популяцій виду, МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція сірокрилих вівсянок-інків становить від 2500 до 10000 птахів.
- ↑ BirdLife International (2016). Incaspiza ortizi. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 15 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 15 лютого 2022.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |