Вівсянка-інка сірокрила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вівсянка-інка сірокрила

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Вівсянка-інка (Incaspiza)
Вид: Вівсянка-інка сірокрила
Incaspiza ortizi
Zimmer, 1952
Ареал виду
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Incaspiza ortizi
Віківиди: Incaspiza ortizi
EOL: 1050341
ITIS: 560593
МСОП: 22723198
NCBI: 1226234

Вівсянка-інка сірокрила[2] (Incaspiza ortizi) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Ендемік Перу.

Довжина птаха становить 16,5 см, вага 29-38 г. Верхня частина тіла сірувато-коричнева, спина поцяткована темними смужками. Голова і шия сірі. На обличчі чорна "маска", на горлі невелика чорна пляма. Груди сірі, живіт і гузка білі. Хвіст чорнуватий, крайні стернові пера білі. Голос — серія різких посвистів, яка починається трьома корткими посвистами, довжиною 0,5 секунд, за якими ідуть три довших нихідних посвисти, тривалістю по 1 секунді, і за якими іде коротка трель, тривалістю 0,5 секунд.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Сірокрилі вівсянки-інки локально поширені на північному заході Перу, від північно-східної П'юри до долини Мараньйону на півдні Кахамарки. Вони живуть у сухих високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті від 1800 до 2600 м над рівнем моря. Живляться насінням і комахами.

Збереження

[ред. | ред. код]

До 2016 року вид класифікувався як вразливий через обмежений ареал, однак після відкриття науковцями нових популяцій виду, МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція сірокрилих вівсянок-інків становить від 2500 до 10000 птахів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Incaspiza ortizi. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 15 лютого 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 15 лютого 2022.