Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Баласогло Олександр Пантелеймонович

БАЛАСОГЛО Олександр Пантелеймонович

(04.11(23.10).1813–30 (18).01.1893) – моряк, чиновник, архівіст, поет, педагог, фольклорист. Чл. Рос. геогр. т-ва (1846). Н. в м. Херсон. Син обрусілого грека, мор. офіцера. До 12 років навч. вдома, перебуваючи з батьками у містах Таганрог Катеринославської губернії (нині місто Ростовської обл., РФ), Ізмаїл, Кілія, Миколаїв та Севастополь. Від 1826 – гардемарин Чорномор. флоту, з 1827 служив на флагманському кораблі «Париж». Брав участь у російсько-турецькій війні 1828– 1829, після чого переведений на Балт. флот до Мор. корпусу. Взимку 1829/30 номінований на мічмана. 1834–35 – вільний слухач Петерб. ун-ту. Від 1835 – чиновник Мін-ва нар. освіти, 1841– 47 – в архіві МЗС (останній чин – надвірний радник). Протягом 1840– 42 спільно з архіт. П.Норевим укладав періодичне вид. «Памятник искусств и вспомогательных знаний».

Од 1845 – активний чл. гуртка М.Буташевича-Петрашевського (див. Петрашевці), де, зокрема, виступив з проєктом улаштування книжкової комори з б-кою та друкарнею. Навесні 1849 заарештований. У Петропавловській фортеці склав автобіографічне пояснення, сміливо назвавши себе «найрадикальнішим утопістом», «комуністом», «фур’єристом», обстоював нагальну потребу в Росії конституційного ладу та вважав, що «Малоросія, вірогідно, відокремиться». Восени того ж року засланий до м. Петрозаводськ (нині місто в РФ), з 1850 служив у Олонецькому губернському правлінні. Зробив у Карелії фольклорні записи, частково опубл. по його смерті у час. «Живая старина» (1897, № 1).

1851 в листі до імп. Миколи I звинуватив управителя Третім відділенням Л. Дубельта у держ. зраді – як тирана чесних людей, за що знову потрапив до Петропавловської фортеці. Зазнав нервового стресу, був визнаний душевнохворим і з психіатричної лікарні відправлений до Миколаєва під таємний поліцейський нагляд, який тривав до 1857. Тоді ж почав викладати історію у чорномор. штурманських класах.

П. у м. Миколаїв.

Література

Петрашевцы, т. 2. М.–Л., 1927; Поэты-петрашевцы. Л., 1940; Дело петрашевцев, т. 2. М.–Л., 1941; Философские и общественно-политические произведения петрашевцев. М., 1953;

• Базанов В.Г. Карелия в русской литературе и фольклористике XIX в. Петрозаводск, 1955;
• Полевой Б.П. Опознание статей петрашевца Баласогло о Сибири, Дальнем Востоке и Тихом океане (1847). «История СССР», 1961, № 1;
• Утков В.Г. Книги и судьбы. М., 1981;
• Тхоржевский С.С. Баласогло. В кн.: Русские писатели: 1800–1917, т. 1. М., 1989.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: П.Г. Усенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Balasohlo_O; том: 1