Кілія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кілія
Kilia.png
Герб Кілії
UA Kiliya Church.jpg
Миколаївська церква (1647)
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Одеська область
Район Кілійський район Кілійський район
Код КОАТУУ 5122310100
Засноване 862
Статус міста з 862 року
Населення ▼ 19 897 (01.01.2017)[1]
Площа 19.5 км²
Густота населення 1029 осіб/км²
Поштові індекси 68300—68303
Телефонний код +380-4843
Координати 45°28′03″ пн. ш. 29°14′16″ сх. д. / 45.46750° пн. ш. 29.23778° сх. д. / 45.46750; 29.23778Координати: 45°28′03″ пн. ш. 29°14′16″ сх. д. / 45.46750° пн. ш. 29.23778° сх. д. / 45.46750; 29.23778
Висота над рівнем моря 4 м
Водойма р. Дунай (Кілійське гирло)
Відстань
Найближча залізнична станція Дзинілор
До станції 29 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 226 км
 - автошляхами 209 км
До Києва
 - автошляхами 670 км
Міська влада
Адреса 68300, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Миру, 57
Веб-сторінка Кілійська міськрада
Міський голова Бойченко Тетяна Іванівна

Commons-logo.svg Кілія у Вікісховищі

Карта
Кілія. Карта розташування: Україна
Кілія
Кілія
Кілія. Карта розташування: Одеська область
Кілія
Кілія
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кілія (значення).

Кілі́я — місто в Одеській області України, що лежить на березі Кілійського гирла Дунаю, адміністративний центр Кілійського району. Кількість населення на 2005 рік — близько 21800 осіб. Відстань до облцентру становить 209 км і проходить автошляхом Н33 та Т 1610

У місті розташовані суднобудівельно-судоремонтний завод, м'ясо-молочний комбінат, та річковий порт, що є важливим перевалочним пунктом на маршруті Чорне море — Дунай. Діє пункт контролю на кордоні з Румунією Кілія — Кілія Веке.

Назва[ред. | ред. код]

Одне з гирлів Дунаю греки називали Ликостомон (Вовча паща), а місто, яке було збудоване у цьому гирлі носило назву — Ахіллей, яка з часом перетворилася на назву — Кілія. Назва міста Ахіллей, згадана також у євангелії, яке зберігалося з 1647 р. в Миколаївській церкві. Молдовани називали місто — Возія (Vosia) . Кантемир у своїй історії вказує, що місто Кілія в давнину носило також назву Ликостом(он). Станіслав Сарницький (1532—1597) стверджував, що фортеця Томі була там, де в його час знаходилася Кілія.[2]

Історія[ред. | ред. код]

За легендою місто засноване у IV ст. до н. е. Олександром Македонським[3]. Перші письмові згадки про місто належать до XIV сторіччя.

У 1352–1359 роках місто перебувало у складі Угорського королівства. З 1359 році на місці сучасного міста Кілія-Веке існувала Генуезьких колоній — Лікостомо. Очільником колонії був консул. На території комуни були знайдені монети — мідні фоллари, які карбувалися на території колонії[4]. На території Одеської області у місті Кілія збереглися також оборонні рови, оскільки сама фортеця була побудована з глини. Припускається, що в ті часи Кілія-Веке та Кілія були єдиним містом. Через Лікостомо в Середземномор'я генуезькі купці експортували мед, віск, коней, сіль, хліб, хутро, зерно, рибу. Крім італійців на той час жили вірмени, греки, татари, євреї, адиги та інші народи. У 1389 році володар Волощини Мірча-чел-Бетрин завоював порт Лікостомо і ввесь регіон гирла Кілії[5]. У 1389–1484 роках у складі Молдовського князівства. 1484 султан Баязед взяв Кілію та Білгород. 1484–1806 — Османської імперії, 1806–1856 — Російської імперії, в 1856, після поразки Росії в Кримській війні, знову відійшло до Молдовського князівства, а після Російсько-Турецької війни 1877–1878 років було повернуте до складу Російської імперії; в 1918–1940 — входило до складу Румунії. В 1940 р., згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, відійшло до СРСР і було включене до Української РСР. Входило до складу Акерманської області (пізніше називалась Ізмаїльська область), в 1954 р. і по наш час — в складі Одеської області.

Кілійська фортеця
AFRE Kiliya.jpg

Історики припускають, що фортецю заклали в XI столітті візантійці і назвали Лікостом (Вовча паща). У XIV столітті Лікостом перебудували італійці (Генуя), які контролювали в той час чорноморські торговельні потоки. Достовірно відомо, що фортецю Кілії в XV столітті значно розширили і зміцнили молдовани (Молдовське князівство), у 1484 році захопили і перебудували турки-османи. У XVI-XVII століттях фортецю не раз захоплювали Запорізькі козаки, а в 1806-му Кілію взяли російські війська на чолі з Арманом де Рішельє. Фортечні стіни охоплювали весь сучасний центр міста і ділили середньовічну Кілію на три райони (двори) — зовнішній, внутрішній, і цитадель. Цитадель перебувала на березі Дунаю і являла собою чотирикутний замок з чотирма круглими вежами по кутах. У XIX-XX століттях фортеця була розібрана місцевими жителями, позаяк втратила своє значення і ускладнювала зростання міста. Від фортеці залишилися лише два ставки на місці захисного рову. Зараз на місці фортеці розкинувся міський парк.

Населення[ред. | ред. код]

Таблиця зміни чисельності населення
1897 1959 1970 1979 1989 2001 2016
11 618 20 304 24 276 25 055 25 754 22 594 20 060


Мовний склад населення (2001)
українська мова російська молдовська болгарська гагаузька
39,56 % 55,50 % 2,93 % 1,17 % 0,38 %


Етнічний склад населення (2001)
українці росіяни молдавани болгари
42 % 36 % 15 % 4 %

Економіка[ред. | ред. код]

У місті розташовані судноремонтний завод КССРЗ (Кілійський суднобудівно-судноремонтний завод), винзавод (із 2013 року випуск продукції припинено — підприємство фактично доведено до банкрутства), м'ясомолочний комбінат, річковий порт, що є основним перевалочним пунктом на маршруті, й ряд інших великих підприємств міста. Чорне море—Дунай.

Кілія — найбільший в Україні центр із вирощування рису. Рисові чеки простяглися на багато кілометрів уздовж Дунаю. Це призвело до підвищення рівня ґрунтових вод і засолення ґрунтів. З турецької мови перекладається, як «глина» тому що місто стоїть на глині.

Архітектурні пам'ятки[ред. | ред. код]

Уродженці[ред. | ред. код]

Некрополі[ред. | ред. код]

Біля міста, на турецькому кордоні, 1575 p. був похований козацький гетьман — Іван Свирговський.

Слова з Думи про гетьмана Свірчовського:

«Деж ви з нашим гетьманом прощалися ?
В глибокої могилі,
Біля города, біля Кілії,
На турецькі лінії.»

По дорозі з Кілії до Бендер (Тягині) була в полі могила з каменем, на якому був викутий хрест, цю могилу в народних переказах звали — Свиридова могила.

Галерея[ред. | ред. код]

  • Храм Покрова Богородиці, 1836

  • Кілія в XV ст.

  • Герб Кілії румунського періоду

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. ↑ Стамати К., О Бессарабии и ее древних крепостях
  3. ↑ «ОЧЕРК ИСТОРИИ КИЛИИ»(рос.)
  4. ↑ Iliescu O. Génois et tatars en Dobroudja au XIVe siècle: l'apport de la numismatique. Ètudes Byzantines et post-Byzantines III, Bucureşti, 1997, pp. 161—178.(рум.)
  5. ↑ Генуэзские колонии в Одесской области(рос.)

Джерела та література[ред. | ред. код]


Одеська область Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Kiliyskiy rayon prapor.png Населені пункти Кілійського району
Міста:
Села:
Селища:
Flag of Odesa Oblast.svg Міста і смт Одеської області
Міста:
Смт:
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кілія&oldid=23800643