Кілія
| Кілія | |||
|---|---|---|---|
|
|||
 |
|||
  |
|||
| Основні дані | |||
| Країна |  Україна |
||
| Регіон | Одеська область | ||
| Район |  Кілійський район |
||
| Код КОАТУУ | 5122310100 | ||
| Засноване | 862 | ||
| Статус міста | з 862 року | ||
| Населення | ▼20829 (01.01.2011)[1] | ||
| Площа | 19.5 км² | ||
| Густота населення | 1068 осіб/км² | ||
| Поштові індекси | 68300—68303 | ||
| Телефонний код | +380-4843 | ||
| Координати | 45°28′03″ пн. ш. 29°14′16″ сх. д. / 45.46750° пн. ш. 29.23778° сх. д.Координати: 45°28′03″ пн. ш. 29°14′16″ сх. д. / 45.46750° пн. ш. 29.23778° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 4 м | ||
| Водойма | р. Дунай (Кілійське гирло) | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Дзинілор | ||
| До станції | 29 км | ||
| До обл./респ. центру | |||
| - залізницею | 226 км | ||
| - автошляхами | 209 км | ||
| До Києва | |||
| - автошляхами | 670 км | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 68300, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Леніна, 57 | ||
| Веб-сторінка | Кілійська міськрада | ||
| Міський голова | Переверзев Максим Артемович | ||
|
|
|||
Кілі́я — місто в Одеській області України, що лежить на березі Кілійського гирла Дунаю, адміністративний центр Кілійського району. Кількість населення на 2005 рік — близько 21800 осіб. Відстань до облцентру становить 209 км і проходить автошляхом Т 1604 та Т 1610
У місті розташовані суднобудівельно-судоремонтний завод, м'ясо-молочний комбінат, та річковий порт, що є важливим перевалочним пунктом на маршруті Чорне море—Дунай. Діє пункт контролю на кордоні з Румунією Кілія—Кілія Веке.
Зміст
Назва[ред. • ред. код]
Одне з гирлів Дунаю греки називали Ликостомон (Вовча паща), а місто яке було збудоване у цьому гирлі носило назву - Ахіллей, яка з часом перетворилася на назву - Кілія. Назва міста Ахіллей, згадана також у євангелії, яке зберігалося з 1647 р. в Миколаївській церкві. Молдовани називали місто - Возія (Vosia) . Кантемир у своїй історії вказує, що місто Кілія в давнину носило також назву Ликостом(он). Станіслав Сарницький (1532-1597) стверджував, що фортеця Томі була там, де в його час знаходилася Кілія. [2]
Історія[ред. • ред. код]
Засновано в середині XIII століття Данилом Галицьким.[Джерело?] Перші письмові згадки про місто належать до XIV сторіччя.
У 1352–1359 роках місто перебувало у складі Угорського королівства, в 1359–1484 — Молдовського князівства. 1484 султан Баязед взяв Кілію та Білгород. 1484–1806 — Османської імперії, 1806–1856 — Російської імперії, в 1856, після поразки Росії в Кримській війні, знову відійшло до Молдовського князівства, а після Російсько-Турецької війни 1877–1878 років було повернуте до складу Російської імперії; в 1918–1940 — входило до складу Румунії. В 1940 р., згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, відійшло до СРСР і було включене до Української РСР. Входило до складу Акерманської та Ізмаїльської областей під час їхнього існування.
| Кілійська фортеця | ||||||||||||||
| Історики припускають, що фортецю заклали в XI столітті візантійці і назвали Лікостом (Вовча паща). У XIV столітті Лікостом перебудували італійці (Генуя), які контролювали в той час чорноморські торговельні потоки. Достовірно відомо, що фортецю Кілії в XV столітті значно розширили і зміцнили молдовани (Молдовське князівство), у 1484 році захопили і перебудували турки-османи. У XVI-XVII століттях фортецю не раз захоплювали Запорізькі козаки, а в 1806-му Кілію взяли російські війська на чолі з Арманом де Рішельє. Фортечні стіни охоплювали весь сучасний центр міста і ділили середньовічну Кілію на три райони (двори) — зовнішній, внутрішній, і цитадель. Цитадель перебувала на березі Дунаю і являла собою чотирикутний замок з чотирма круглими вежами по кутах. У XIX-XX століттях фортеця була розібрана місцевими жителями, позаяк втратила своє значення і ускладнювала зростання міста. Від фортеці залишилися лише два ставки на місці захисного рову. Зараз на місці фортеці розкинувся міський парк. | ||||||||||||||
Економіка[ред. • ред. код]
У місті розташовані судноремонтний завод КССРЗ (Кілійський суднобудівно-судноремонтний завод), винзавод, м'ясомолочний комбінат, річковий порт, що є основним перевалочним пунктом на маршруті, й ряд інших великих підприємств міста. Чорне море—Дунай.
Кілія — найбільший в Україні центр із вирощування рису. Рисові чеки простяглися на багато кілометрів уздовж Дунаю. Це призвело до підвищення рівня ґрунтових вод і засолення ґрунтів. З турецької мови перекладається, як «глина» тому що місто стоїть на глині (Олександр Сергійович Карпушкін).
Архітектурні пам'ятки[ред. • ред. код]
- Миколаївська церква (1647) - церква збудована молдовським господарем - Василем Лупулом.
- Храм Покрова Богородиці- церква російського архітектурного стилю.
Уродженці[ред. • ред. код]
- Бейнарович Євгенія Леонідівна — член Союзу письменників Білорусі
- Ботошанський Яків Абрамович — єврейський письменник
- Буков Єміліан Несторович — молдовський письменник
- Пристайко Вадим Володимирович — український дипломат. Посол України в Канаді.
- Куниця Микола Андрійович — історик, російський письменник
- Шведов Федір Никифорович — російський фізик, ректор Новоросійського університету
Некрополі[ред. • ред. код]
Біля міста, на турецькому кордоні, 1575 p. був похований козацький гетьман - Іван Свирговський.
Слова з Думи про гетьмана Свірчовського:
- "Деж ви з нашим гетьманом прощалися ?
- В глибокої могилі,
- Біля города, біля Кілії,
- На турецькі лінії."
По дорозі з Кілії до Бендер (Тягині) була в полі могила з каменем, на якому був викутий хрест, цю могилу в народних переказах звали - Свиридова могила.
Галерея[ред. • ред. код]
-
Храм Покрова Богородиці, 1836
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ Стамати К., О Бессарабии и ее древних крепостях
Джерела та література[ред. • ред. код]
- П. В. Голобуцький, Т. А. Карадобрій, М. П. Ногай. Кілія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 323. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Б. О. Райнов. Кілія // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2014. — ISBN 944-02-3354-X.
- Кілія // В кн. Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область.-Київ,1969.-с.471-487 (Галяс В. Т і Кашаєв М. І.)
- Облікова картка на сайті Верховної Ради
- Сайт кілійської газети «Дунайская заря»
- Кілія — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кілія |
 |
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|||||
|
|||||||||||
|
||||||||
