Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ГАЛИЧ (ДАВНІЙ)
ГАЛИЧ (ДАВНІЙ)
– давньорус. місто, археол. пам’ятка на тер. сучасної Івано-Франк. обл. Г.(д.) виник на основі кількох розташов. в межиріччі Дністра та його прит. городищ із посадами, що були у 12–13 ст. об’єднані в одну міську систему. Центр. городище з кафедральним Успенським собором та княжими палатами було укріплене могутніми валами і ровами та знаходилось над р. Луква (прит. Дністра) на місці сучасного с. Крилос. Перша писемна згадка про Г.(д.) належить нотарію угор. короля Бели IV (див. Анонім Угорський), припадає на 899 і вважається міфічною. Ін. літописні згадки про Г.(д.) позначено 1140–41, коли кн. Володимирко Володаревич переніс сюди свою столицю із Перемишля. 1199 волин. кн. Роман Мстиславич об’єднав Галицьке князівство і Волинське князівство в одну д-ву – Галицько-Волинське князівство із столицею в Г.(д.). На тер. міста в 12–13 ст. було бл. 30 білокам’яних храмів. Залишки їхніх фундаментів, архіт. деталей, високохудож. глиняні плитки, що покривали підлогу, засвідчують високу майстерність зодчих галицької архіт. шк. До сьогодні збереглася церква св. Пантелеймона (нині в с. Шевченкове Галицького р-ну). Значного розквіту місто набуло в 2-й пол. 12 – 1-й пол. 13 ст. за князювань Ярослава Володимировича, Романа Мстиславича, Данила Галицького. На той час Г.(д.) став визначним екон., політ. і культ. центром: розвивалися ремесла, торгівля, велося велике цивільне та церк. буд-во, було складено Галицько-Волинський літопис. 1241 укріплення Г.(д.) зруйновано монголо-татарською навалою. Столиця Галицько-Волин. князівства, ймовірно, була перенесена в Холм, а Г.(д.) залишився центром Галицької єпархії.
Археол. дослідження Г.(д.) почалися в 50-х рр. 19 ст. Встановлено, що на його тер. було кілька давніх поселень, починаючи з трипільської культури 4 тис. до н.е. У 8–9 ст. існували слов’ян. поселення, а з 10 ст. –укріплені городища, зокрема центр. на Крилоській горі. Дослідження оборонних споруд виявили 3 хронологічних етапи в буд-ві міста: 10 ст., 12–13 ст. та 14–18 ст. В урочищі «Карпиця» розкопано фундаменти церкви Спаса. На «Замковій Горі» в сучасному м. Галич над Дністром, під розвалинами старостинського замку 14–18 ст. відкрито давньорус. городище 11–13 ст. На городищах та їхніх посадах, а також боярських дворах виявлено численні житла міщан, збудовані з дерев’яних плах, ремісничі майстерні – ювелірні, залізоробні, ковальські, гончарні, каменеобробні та ін. Кілька ювелірних монастирських майстерень відкрито на «Золотому тоці». Археол. матеріал зберігається в експозиції та фондах краєзнавчого музею Галицького нац. заповідника «Давній Галич» в с. Крилос.
Література[ред. код]
Pelenski J. Halicz w dziejach sztuki њredniowiecznej na podstawie badac archeologicznych i śrydei archiwalnych. Krakyw, 1914; Гачковський Л., Хмілевський Я. Княжий Галич. Станіслав, 1938; Пастернак Я. Старий Галич. Львів, 1944; Ауліх В. З історії долітописного Галича. В кн.: Дослідження з слов’яно-руської археології. К., 1976; Фіголь М. Мистецтво стародавнього Галича. К., 1997; Баран В., Томенчук Б. Підсумки археологічних досліджень Галицької археологічної експедиції в 1991–1996 рр. В кн.: Галич і Галицька земля. Івано-Франківськ–Галич, 1998; Галицько-Волинський літопис: Дослідження. Текст. Коментар. К., 2002.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Автор: В.Д. Баран.; url: http://history.org.ua/?termin=Galych_davnij; том: 2