Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДЖАМБУЙЛУЦЬКА ОРДА
ДЖАМБУЙЛУЦЬКА ОРДА, Перекопська орда — одне з відгалужень Ногайської орди. Заснована ногайцями, що переселилися в 2-й пол. 16 ст. із пн.-кавказ. степів. Кочувала на лівому березі Дніпра між містом-фортецею Перекоп (гол. центр Д.о., від якого орда іноді називалася Перекопською; нині село, підпорядковане Армянській міськраді АР Крим) на пд., Кінбурном на зх., Дніпром і м. Казікермен, що стояв на правому березі Дніпра (нині м. Берислав), на пн., р. Берда і далі степом на сх. Кочувала аулами, що складались із сімей або кибиток (1766 було 5 тис. кибиток). Правління ордою здійснював каймакан, рідше — сераскир-султан із династії Гіреїв, які завжди мешкали в Перекопі (Перекопську фортецю відбудував крим. хан Сагіб-Гірей I (1532—51), за його правління через весь перешийок з обох боків фортеці відновлено рів, наповнений мор. водою, у фортеці постійно стояв ханський гарнізон). Д.о. перебувала у васальній залежності від Кримського ханства, була зобов’язана (на вимогу хана) брати участь у нападах кримських татар на укр., рос., польс. та ін. землі. В ході російсько-турецької війни 1768—1774 Д.о. визнала протекторат Російської імперії. 1771 переселена на Кубань, 1790 — в приазовські степи. Від 1797 царським указом запроваджено управління над ордами (Джамбуйлуцькою, Єдисанською ордою та Єдичкульською ордою), що кочували в степах Пн. Причорномор’я, очолене Баязет-беєм, якого царський уряд наділив посадою придворного радника з оплатою із держ. казни. Баязет-бей здійснював кер-во за допомогою ради, що складалася із 6 осіб (по два представники від орди), та призначених у кожний аул по одному сотнику і два десятники. Царський уряд намагався вирішити питання про залучення орд до осілого способу життя, з цією метою він надавав їм землі, необхідні для підтримки скотарства. Указом від 16 лип. 1801 ординці звільнялися від рекрутської повинності, але зобов’язувалися постійно утримувати 1 тис. озброєних вершників на випадок необхідності. Після Кримської війни 1853—1856 джамбуйлуцькі ногайці емігрували до Османської імперії.
Література[ред. код]
- Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. (1730–1829), ч. 2. Одесса, 1838;
- Яворницький Д.І. До історії Степової України. Дніпропетровськ, 1929.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Автор: В.В. Панашенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Dzhambuylucka_orda; том: 2