Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЗАСУЛИЧ Віра Іванівна
ЗАСУЛИЧ Віра Іванівна (парт., літ. псевдоніми та криптоніми — Велика, Велика Дмитрівна, Віра Іванівна, Іванов В., Карелін Н., Старша сестра, Тітка, В.І. та ін.; 08.08(27.07).1849—08.05.1919) — діячка народницького (див. Народництво), а потім с.-д. руху, згодом — меншовизму. Н. в с. Михайлівка Смоленської губ. в родині потомственного дворянина. 1868, після закінчення в Москві нім. пансіонату, отримала звання вчительки, переїхала до Санкт-Петербурга й увійшла до терористичного гуртка С.Нечаєва. По розгромі «нечаєвщини» 1869 заарештована і після нетривалого ув’язнення перебувала під наглядом поліції в різних містах Росії. В груд. 1873 приїхала до Харкова, 1875 — до Києва, де увійшла до народницького гуртка «південних бунтарів», члени якого дотримувалися терористичних поглядів. 24 січ. 1878 здійснила замах на петерб. градоначальника Ф.Трепова за незаконне покарання заарештованого революціонера Л.Ємельчанова (Богомолова). З цього дня зарубіжні й вітчизн. історики ведуть відлік епохи масового революційного тероризму. Після замаху З. орг-ція «Земля і воля» випустила першу прокламацію, в якій пояснювала народу причини таких дій революціонерів. Суд присяжних 31 січ. виправдав З., і вона виїхала до Швейцарії.
Існує непідтверджена версія, нібито З. виконувала завдання брит. спец. служб зі стимулювання масових антидерж. терористичних актів у Росії. 1879 вернулася в Росію й, порвавши з тероризмом, стала чл. орг-ції «Чорний переділ». На поч. 1880-х рр. відійшла від народництва і знову емігрувала за кордон. 1883 брала участь у створенні групи «Визволення праці». Займалася перекладом праць К.Маркса й Ф.Енгельса, написала кн. про Вольтера і франц. філософа-просвітителя Ж.-Ж.Руссо.
Наприкінці 1900 З. увійшла до складу редакції газ. «Искра» і працювала разом із В.Леніним. Брала участь у роботі конгресів Інтернаціоналу II. Після II з’їзду Російської соціал-демократичної робітничої партії (1903) перейшла на позиції меншовиків. 1905 повернулася в Росію й увесь час була в опозиції до більшовиків. Жовтневий переворот у Петрограді 1917 зустріла вороже.
П. у м. Петроград (нині м. Санкт-Петербург).
Твори[ред. код]
Воспоминания. М., 1931; Избранные произведения. М., 1983.
Література[ред. код]
- Федоренко Л.С. В.И. Засулич. Жизнь и деятельность. М., 1926;
- Кункль А.А. Выстрел Веры Засулич. М., 1927;
- Добровольский Е.Н. Чужая боль: Повесть о Вере Засулич. М., 1978;
- Ніконова І. Революційний тероризм в Російській імперії і Україна (друга половина XIX – початок ХХ ст.). К., 2006.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.
Автор: В.М. Волковинський.; url: http://history.org.ua/?termin=Zasulych_V; том: 3