Вікіпедія:Я/Пропозиція-2019 (ZxcvU)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дана сторінка описує узгоджені спільнотою Вікіпедії правила транслітерації японських слів засобами українського алфавіту. Дані правила регулюють загальні випадки такої транслітерації при іменуванні статей та подання в основному тексті статей японських слів, що не можуть бути перекладені.

Керівництво[ред. код]

Щоб запобігти оригінальним дослідженням, Вікіпедія опирається на авторитетні (наукові, академічні) системи транслітерації. Українська Вікіпедія для транслітерації японських слів засобами українського алфавіту здебільшого використовує систему транслітерації, яка була прийнята в 2011 році на засіданні методичного семінару колективом викладачів-японістів кафедри китайської, корейської та японської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дана система практично цілком відповідає системі транслітерації М. Івахненка і А. Шпігунова. Її у 2012 році було використано у ролі практичної транскрипції при створенні «Японсько-українського словника» колективу цієї ж кафедри[1].

Таблиця транслітерації[1]:

Ґоджюон Йоон
あ ア а い イ і う ウ у え エ е お オ о
か カ ка き キ кі く ク ку け ケ ке こ コ ко きゃ キャ кя きゅ キュ кю きょ キョ кьо
さ サ са し シ ші す ス су せ セ се そ ソ со しゃ シャ шя しゅ シュ шю しょ ショ шьо
た タ та ち チ чі つ ツ цу て テ те と ト то ちゃ チャ чя ちゅ チュ чю ちょ チョ чьо
な ナ на に ニ ні ぬ ヌ ну ね ネ не の ノ но にゃ ニャ ня にゅ ニュ ню にょ ニョ ньо
は ハ ха ひ ヒ хі ふ フ фу へ ヘ хе ほ ホ хо ひゃ ヒャ хя ひゅ ヒュ хю ひょ ヒョ хьо
ま マ ма み ミ мі む ム му め メ ме も モ мо みゃ ミャ мя みゅ ミュ мю みょ ミョ мьо
や ヤ я ゆ ユ ю よ ヨ йо
ら ラ ра り リ рі る ル ру れ レ ре ろ ロ ро りゃ リャ ря りゅ リュ рю りょ リョ рьо
わ ワ ва を ヲ о
ん ン н
が ガ ґа ぎ ギ ґі ぐ グ ґу げ ゲ ґе ご ゴ ґо ぎゃ ギャ ґя ぎゅ ギュ ґю ぎょ ギョ ґьо
ざ ザ дза じ ジ джі ず ズ дзу ぜ ゼ дзе ぞ ゾ дзо じゃ ジャ джя じゅ ジュ джю じょ ジョ джьо
だ ダ да ぢ ヂ джі づ ヅ дзу で デ де ど ド до
ば バ ба び ビ бі ぶ ブ бу べ ベ бе ぼ ボ бо びゃ ビャ бя びゅ ビュ бю びょ ビョ бьо
ぱ パ па ぴ ピ пі ぷ プ пу ぺ ペ пе ぽ ポ по ぴゃ ピャ пя ぴゅ ピュ пю ぴょ ピョ пьо
Додаткові знаки
ウィ ві ウェ ве ウォ во
シェ ше
ジェ дже
チェ че
ツァ ца ツェ це ツォ цо
ティ ті トゥ ту
デュ дю
ファ фа フィ фі フェ фе フォ фо

Для зручності читання[a] та з огляду на практику вживання назви статей та транслітеровані слова зазвичай варто подавати без використання позначень довжини голосних звуків (наприклад, стаття повинна називатися «шьоджьо», а не «шьо:джьо»). Транслітерацію з таким позначенням у статтях варто подавати лише у випадках, коли є потреба саме в демонстрації довжини голосних (наприклад, необхідність подати якомога точнішу (стосовно оригінальної вимови) транскрипцію чи коли слово вживається вперше в статті, див. також {{ніхонґо}}).

За якою б системою не була назва стаття, завжди є сенс створювати перенаправлення на статтю альтернативними транслітераціями.

Узгодженість з українським правописом[ред. код]

З огляду на те, що затверджена система більше орієнтована на відповідність до мови-джерела (японської), а не мови-мети (української)[1], а також на відсутність детальних пояснень окремих питань узгодженості прийнятої системи з чинним українським правописом і те, що чинний правопис орієнтований найперше на європейські мови, у Вікіпедії варто дотримуватися низки рекомендацій, складених на основі думок українських мовознавців, які розглядали це питання, а саме:

  • Недоцільність застосування правила дев'ятки. Обґрунтування: на відміну від більшості європейських мов (крім слов'янських), в японській яскраво виражена диференційна ознака твердості / м'якості, а звук, подібний до українського [ɪ], взагалі відсутній[1]. При транслітерації здебільшого варто вживали лише літеру і, незалежно від її позиції. Наприклад, сашімі, а не сашимі, Неріма, а не Нерима;
  • При переданні звуку [i] після голосних є актуальним загальне правило українського правопису § 90, пункт 5, підпункт б), за яким ї пишуть після голосного, за винятком, якщо це складне слово, у якому перша частина закінчується голосним, а друга частина розпочинається з [i]. Під складними словами слід розуміти тільки ті, що стосуються мови-мети, тобто української[1]. Наприклад, Фукуї, а не Фукуі.
  • У японських запозиченнях слід послідовно передавати японський проривний [g] (が、ぎ、 ぐ、 げ、 ご、 ぎゃ、 ぎゅ、ぎょ) відповідною українською літерою ґ[1]. Наприклад, ґо, а не го, хіраґана, а не хірагана.

Відмінювання японських слів здійснюється відповідно до § 100 («Відмінювання іменників іншомовного походження») та § 112 («Відмінювання географічних назв») чинного правопису.

Винятки[ред. код]

Застосування правила не поширюється на усталені назви, які увійшли в українську мову (які є в словниках або/та які мають широкий вжиток в українськомовних джерелах). Приклади: ніндзя, а не нінджя, Хіросіма, а не Хірошіма, Токіо, а не Токьо тощо. У випадках, коли в авторитетних українськомовних джерелах згадуються різні варіанти передання, вибирається найуживаніший варіант, а інші вказуються в преамбулі як альтернативні.

Зауваження[ред. код]

Узгодженість з іншими системами транскрипції та транслітерації[ред. код]

Сучасні українські системи транскрипції та транслітерації (Федоришина[3], Бондаренка[4], Рубель[5], Коваленка[6], Накадзави)

Узгодженість з українськомовними джерелами[ред. код]

Див. також[ред. код]

Примітки[ред. код]

Коментарі[ред. код]

  1. «Для читачів, що не володіють японською, такий запис буде незвичним та надмірно деталізованим.»[2]

Виноски[ред. код]

  1. а б в г д е Бондар, О. (2012). Японські запозичення в українській мові: правила написання. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та література (18): 5—9.
  2. Івахненко М., Шпігунов А. Транскрипція та транслітерація японських назв засобами української мови // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури. — Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2008. — № 13. — С. 17. — ISSN 1728-242х.
  3. Федоришин М. С. Українська транскрипція японської мови. - Львів: Видавництво Державного університету “Львівська політехніка”, 1994. web.archive.org.
  4. Бондаренко, Іван Петрович (1999). Транскрипція японської лексики літерами українського алфавіту. Записки з українського мовознавства: 77—88.
  5. Рубель, В. А. (2009). Транскрибування японських слів засобами української мови: проблеми і пропозиції. Східний світ (4): 151—156. ISSN 1608-0599.
  6. Коваленко О. О. Система японсько-української практичної транскрипції. Фонетичний аналіз // Збірник наукових праць Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії. — К.: ННДІУВІ, 2012. — Т. ХХІХ. — С. 197—215.