Ніндзя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зображення ніндзя 1817 року

Ні́ндзя (яп. 【忍者】, にんじゃ, «той, хто прокрадається») — шпигуни, наймані вбивці, диверсанти в Японії XIII—XIX століття. У середньовіччі — члени самоврядних конфедерацій дрібної самурайської і сільської знаті. Існували за рахунок найму або традиційної підтримки того чи іншого володаря. У XVII—XIX століттях складали окремий клас військової верстви. Володіли спеціальною технікою бою ніндзюцу та використовували спеціальне обладнання нінґу (忍具 — «обладнання для прокрадання»). Мали знання в галузях військової справи, хімії, ботаніки. Найвідомішими були представники конфедерацій Іґи та Коґи, що заснували власні школи бойових мистецтв. У сьогунаті Токуґава з їхніх представників були сформовані спецпідрозділи — Іґівська та Коґівська сотні.

Назви[ред. | ред. код]

  • Сіно́бі (忍び — «шпигун»)
  • Ра́ппа (乱破 — «громило»)
  • Су́ппа (素破・透破 — «крадій»)
  • Куноїті — жінка-агент (くノ一 — складові елементи ієрогліфа жінка «女»).

Історія[ред. | ред. код]

Ієрогліф, що означає «ніндзя»

Походження ніндзя остаточно не встановлено. У 12 столітті вони сформували ряд центрів, що були розкидані по всій Японії. Особливо відомим стали організації в районах Іґа (суч. префектура Міє) та Коґа (суч. префектура Сіґа). У часи сьоґунату Камакура (1195—1333) групи ніндзя мали значні земельні володіння і були економічно незалежними. Проте з кінця XIV століття, коли традиційна система землеволодіння занепала і стартувало століття міжусобиць, вони почали відчувати фінансову скруту. Місцеві володарі підтримали сусідніх ніндзя, перетворивши їх на власні розвідні підрозділи.

Відносно вивченою є система організації ніндзя з Іґа (друга половина XV ст.). Її керівний апарат складали три роди «вищих шпигунів» — Фудзібаясі, Момочі та Хатторі. Організація мала декілька десятків родів «нижчої» ланки. Незважаючи на авторитет її голів, усі рішення приймалися на радах колективно, за участі представників кожної родини.

Головним зовнішнім ворогом ніндзя з Іґа того періоду був Ода Нобунаґа. Вони неодноразово брали участь у секретних операціях і відкритих битвах проти нього. Перше вторгнення військ противника до внутрішніх земель організації (1579) під керівництвом другого сина Нобунаґи, Оди Нобуо, закінчилось повним розгромом нападників. Однак другий похід, яким командував Ода Нобунаґа (1581), знищив місцевих ніндзя. Лише одна сотня вцілілих «диверсантів» змогла втекти до провінції Кії (суч. префектура Вакаяма).

Після загибелі Нобунаґи рештки членів секретної організації були найняті Токуґавою Ієясу. За їхньої допомоги йому вдалося об'єднати «Піднебесну» і зайняти посаду сьоґуна. Ніндзя обіймали в сьогунаті Токуґави (16031867) посади вартових, поліцейських та «державних» шпигунів.

Методи роботи[ред. | ред. код]

Основні групи[ред. | ред. код]

Зброя[ред. | ред. код]

Ніндзя у масовій культурі[ред. | ред. код]

Ще за феодалізму в Японії ніндзя приписувалися надприродні можливості на кшталт ставати невидимими, літати, змінювати свою подобу. Після громадянської війни періоду Намбокутьо ніндзя стали частими персонажами легенд як герої, що боролися на боці тої чи іншої імператорської династії.

Поява інтересу до ніндзя на Заході пов'язується з проведення Літньої Олімпіади у Токіо в 1964 році. Образ ніндзя популяризував фільм про Джеймса Бонда «Живеш тільки двічі» (1967). У 1980-90-і на Заході ніндзя стали зображатися в коміксах, фільмах, відеоіграх, як адепти особливої школи бойових мистецтв. Зокрема в коміксах «Черепашки-ніндзя», фільмах «Три ніндзя», «Ніндзя-серфери», «Ніндзя з Беверлі Хіллз», в іграх серії Mortal Kombat[1]. В Японії тематика ніндзя є важливою складовою туризму, діють тематичні розважальні парки, ресторани, музеї та пам'ятні місця, присвячені ніндзя[2].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ніндзя

  1. Burns, Matthew S. The Truth About Ninjas. Kotaku (en-US). Процитовано 2019-01-26. 
  2. Ninja. www.japan-guide.com. Процитовано 2019-01-26.