Вільгельм III де Дамп'єр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм III де Дамп'єр
Vilém 2 Flandry.jpg
Народився 1224
Помер 6 червня 1251
Courcelles[d]
Поховання Маркетт-ле-Лілль
Громадянство
(підданство)
Бельгія
Діяльність політик, аристократ
Титул граф[d]
Посада Лорд
Рід House of Dampierre[d]
Батько Гільом де Дамп'єр[d]
Мати Маргарита II Фландрська
Брати, сестри
У шлюбі з Beatrice of Brabant[d]

Гільйом (Вільгельм) III де Дамп'єр (фр. Guillaume III de Dampierre; 1224(1224) — 6 червня 1251, Тразені) — сеньйор де Дамп'єр з 1231, граф Фландрії (під ім'ям Гільйом II) з 1246 роки, син Гільйома II, сеньйора де Дамп'єр, і Маргарити II, графині Фландрії і Ено (Геннегау).

Біографія[ред. | ред. код]

Гільйом був старшим сином графині Фландрії і Ено Маргарити II від другого шлюбу.

Його мати В 1212 вийшла заміж за Бушара Д'Авена, бальї Ено. Старша сестра Маргарити, Жанна, графиня Фландрії і Ено, засудила цей шлюб, вважаючи його неприпустимим, оскільки Бушар був ще дитиною присвячений служінню богу і поставлений протодияконом. Папа Інокентій III визнав цей шлюб в 1216 недійсним, але формально він розірваний не був, і подружжя продовжувало жити разом. Від цього шлюбу народилося 3 дитини, один з яких помер у дитинстві. В 1219 Бушар був поміщений у в'язницю, з якої його звільнили в 1221 з умовою, що він покине дружину і відправиться у Рим за відпущенням гріхів.

Поки він був у Римі, Маргарита за наполяганням сестри в 1223 вийшла заміж за Гильома II де Дамп'єра. Цей шлюб викликав скандал, оскільки перший шлюб розірвано так і не був. Конфлікт, що виник в результаті між домами Дамп'єр і Авен, не вщухав кілька десятиліть. Авени заявляли про своє право первородства, а Дамп'єри не визнавали спадкоємцями зведених братів, називаючи їх бастардами.

В 1231 у після смерті батька Гільйом успадкував сеньйорію Дамп'єр.

В 1235 король Франції Людовік IX домігся примирення між Маргаритою і старшим з її синів від першого шлюбу Жаном, передбачивши нерівний розділ спадщини: Авени отримували дві сьомих, а Дамп'єри — п'ять сьомих. Але справа ускладнювалася тим, що частина спадщини знаходилося у Франції (графство Фландрія), а частина — в імперії (графство Ено (Геннегау)).

5 грудня 1244 у померла бездітна графиня Жанна (її єдина дочка, Марія, померла в 1236), після чого Фландрія і Ено перейшли до Маргарити. Але практично відразу знову виникла суперечка за спадщину між дітьми Маргарити. В 1245 імператор Фрідріх II заповів Маргариті ще й маркграфство Намюр, але воно знаходилося в заставі у французького короля за велику позику, яку король позичив імператору Константинополя Балдуїну II.

В 1246 у напередодні хрестового походу Людовік IX і папський легат Ед де Шатору домоглися примирення сторін, надавши графство Ено Авенам, а графство Фландрію — Дамп'єрам. Тоді ж Маргарита привласнила титул графа Фландрії Гильйому, а графом Ено став Жан ​​I Д'авен. Після цього Гільйом відправився разом з Людовіком IX в хрестовий похід, з якого повернувся в 1250.

Після повернення, Гільйом підписав з Жаном I Д'Авеном 19 травня 1250 угоду з приводу Намюра, омаж на яке в 1249 Маргарита поступилася Жану. У тому ж році Римська курія визнала нарешті законні права Авенів.

Але 6 червня 1251 на турнірі в Тразені група лицарів вбила Гільйома. Убитий Гільйом дітей не залишив, тому Маргарита визнала своїм спадкоємцем іншого сина від другого шлюбу — Гі.

У вбивстві Гильйома звинуватили Авенів, після чого боротьба між домами поновилася знову.

Шлюб та діти[ред. | ред. код]

Дружина: з листопада 1247 (Левен) Беатриса Брабантська (1225 — 11 листопада 1288), дочка Генріха II, герцога Брабанта, і Марії Гогенштауфен, дочки Філіппа Швабського, короля Німеччини, вдова Генріха IV Распе, ландграфа Тюрінгії і антикороля Німеччини. Дітей не було.

Література[ред. | ред. код]

  • Пиренн А. Средневековые города Бельгии. — СПб.: Издательская группа «Евразия», 2001. — 512 с. — 2000 экз. — ISBN 5-8071-0093-X

Посилання[ред. | ред. код]