Генріх II (герцог Брабанту)
| Генріх II | |
|---|---|
| Henri II de Brabant | |
 | |
| Народився |
1207 Левен |
| Помер |
1 лютого 1248 Левен, округ Левенd, Бельгія |
| Поховання | Villers Abbeyd |
| Діяльність | політик |
| Титул | герцог Брабанту і Нижньої Лотарингії |
| Термін | 1235—1248 роки |
| Попередник | Генріх I |
| Наступник | Генріх III |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Брабантський дім |
| Батько | Генріх I |
| Мати | Матильда Булонська |
| Брати, сестри | Godfrey, Lord of Gaesbeekd, Марія Брабантська (імператриця Священної Римської імперії)[1], Adelaide of Brabantd, Matilda of Brabantd[1], Margaretha of Brabantd і Élisabeth de Brabantd |
| У шлюбі з |
Марія Гогенштауфен Софія Тюринзька |
| Діти | 3 сина і 5 доньок |
 | |
Генріх II Шляхетний (або Щедрий) (*Henri II le Magnanime, 1207 —1 лютого 1248) — 2-й герцог Брабанту в 1235—1248 роках, герцог Нижньої Лотарингії. До кінця його правління титул герцога Брабанта та Нижньої Лотарингі фактично поєдналися й «Нижня Лотарингія» фактично перестала використовуватися.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з Лувенського (Брабантського) дому. Старший син Генріха I Сміливого, герцога Брабанту і Нижньої Лотарингії, та Матильди Булонської. Народився 1207 року. Дитиною декілька разів перебував у заручниках у короля Філіппа Швабського. 1215 року оженився з представницею імператорської династії Гогенштауфенів. Вперше згадано у хартіях батька 1221 року. В 1226 році Генріха було висвячено на лицаря.
Продовжував політику з розширення герцогства на схід, що призвело до конфліктів з Льєзьким єпископством. З 1237 року спільно з герцогством Лімбург боровся проти Льєжа. Натомість Генріх II уклав союз з імператором Фрідріхом II Гогенштауфеном. Боротьба з Льєзьким єпископоством тривала до 1243 року.
По смерті першої дружини Марії, одружився в 1240 році на Софії Тюринзькій. У тому ж році розгорівся конфлікт з Кельнським архієпископом Конрадом фон Гохштаденом з приводу графства Далем. Через союз з імператором Священної Римської імперії 1244 року отримав графство Далем.
Генріх III скористався неповноліттям своїх небожів — Оттона II, графа Гельдерн, і Вільгельма II, графа Голландії, для посилення впливу Брабанту в цих графствах. В 1247 році Генріх II відхилив пропозицію стати королем Німеччини. Натомість підтримав кандидатуру Вільгельма Голландського, якого до кінця року було обрано й визнано королем найбільшими німецькими феодалами та Папським престолом. Того ж року його дружина Софія успадкувала ландграфство Тюрингія. Тому Генріх II став спільно з дружиною керувати цим володінням.
12 січня 1248 року першим в історії Брабанту Генріх II публікує хартію, яка гарантувала недоторканність певних прав підданих, зокрема герцог відмовився від права «мертвої руки», права власності. Помер Генріх II 1 лютого 1248 року. Владу успадкував його старший син Генріх III.
Родина[ред. | ред. код]
1. Дружина — Марія, донька Філіппа I, короля Німеччини
Діти:
- Генріх (1231—1261), герцог Брабанту
- Філіпп
- Матильда (1244—1288), дружина: 1) Роберта I, графа Артуа; 2) Гі III, графа Сен-Поль
- Беатріс (1225—1288), дружина: 1) Генріха Тюринзького, короля Німеччини; 2) Вільгельма III де Дамп'єр, графа Фландрії
- Марія (1226—1256), дружина Людвіга II, герцого Верхньої Баварії
- Маргарет (д/н—1277), аббатиса монастиря Вальдук
2. Дружина — Софія, донька Людвига IV, ландграфа Тюрингії
Діти:
- Єлизавета (1243—1261), дружина Альбрехта I Вельфа, герцога Брауншвейг-Люнебургу
- Генріх (1244—1308), засновник Гессенського дому
Джерела[ред. | ред. код]
- Heinrich Neu: Heinrich II., Herzog von Brabant. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 8, Duncker & Humblot, Berlin 1969, ISBN 3-428-00189-3, S. 348
- Nieus, Jean-François (2005). Un pouvoir comtal entre Flandre et France: Saint-Pol, 1000—1300. De Boeck & Larcier.
- Fried, Johannes; Schieffer, Rudolf, eds. (2008). Deutsches Archiv fur Erforschung des Mittelalters. Bohlau Verlag GmbH & Cie, Koln Weimar Wien.