Римська курія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Vatican City CoA.svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Ватикану
 
Category КатегоріяІнші країни
Emblem of the Papacy SE.svg
Стаття із серії:
Римська курія
 
ChristianitySymbolWhite.PNG Портал «Католицтво»

Ри́мська ку́рія (лат. Roman Curia) — адміністративна організація, яка допомагає Папі Римському керувати Католицькою церквою; вищий орган виконавчої влади Ватикану[1].

Складається зі своєрідних міністерств — конґреґацій, зазвичай очолюваних кардиналами або архієпископами.

Діяльність[ред.ред. код]

Римська курія є свого роду центральним урядом Католицької Церкви. До її складу входять 3 трибунали і 9 священних конгрегацій, ряд папських рад і комісій. Кожна конгрегація очолюється префектом. Члени Римської курії повинні йти у відставку зі смертю Папи або по досягненню 75 років.

Структура[ред.ред. код]

Нині Римська курія складається з:

  • 2 секретаріатів;
  • 9 конгрегацій, що включають 4 комісії;
  • 3 трибуналів;
  • 9 папських комісій;
  • 12 папських рад;
  • 5 міжвідомчих комісій.

Крім цього є також синод єпископів, кадрова служба, декілька служб, а також установи що історично склалися.

Секретаріати[ред.ред. код]

Стаття із серії:
Католицька церква
Saint Peter's Basilica facade, Rome, Italy.jpg
 
ChristianitySymbolWhite.PNG Портал «Католицтво»


Конгрегації[ред.ред. код]

Докладніше: Конгрегація

Склад чинного уряду подано станом на 4 січня 2011 року[1].

Будівля Конгрегація Префект Фото Час на посаді Веб-сайт
Congregation for the Doctrine of the Faith.jpg
Конгрегація доктрини віри
(Congregazione per la Dottrina della Fede)
архієпископ Герхард Людвіг Мюллер
(Gerhard Ludwsg Müller)
Silver - replace this image male.svg 2 липня 2012 [1]
Конгрегація у справах єпископів
(Congregazione per i Vescovi)
кардинал Марк Уелле
(Marc Ouellet)
Silver - replace this image male.svg 30 червня 2010
Конгрегація Східних Церков
(Sacra Congregazione per le Chiese Orientali)
кардинал Леонардо Сандрі
(Leonardo Sandri)
BISHOP card leonardo sandri 2014 (cropped).jpg 9 червня 2007
Конгрегація Богослужіння і дисципліни Таїнств
(Congregazione per il Culto Divino e la Disciplina dei Sacramenti)
кардинал Антоніо Каньїсарес Льовера
(Antonio Canizares Llovera)
Silver - replace this image male.svg 9 грудня 2008
Конгрегація в справах духовенства
(Congregazione per il Clero)
архієпископ Мауро П'яченца
(Mauro Piacenza)
Silver - replace this image male.svg 7 жовтня 2007
Конгрегація інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя
(Congregazione per gli Istituti di Vita Consacrata e le Societa di Vita Apostolica)
кардинал Жуан Брас де Авіс
(João Bráz de Aviz)
Joao braz de aviz.jpg 4 січня 2011
Конгрегація в справах святих
(Congregazione delle Cause dei Santi)
кардинал Анджело Амато
(Angelo Amato)
Silver - replace this image male.svg 9 липня 2008
Конгрегація католицької освіти
(Congregazione per l'Educazione Cattolica)
кардинал Зенон Грохолевський
(Crocholewski Zenon)
Silver - replace this image male.svg 15 листопада 1999

Трибунали[ред.ред. код]

Папські ради[ред.ред. код]

Папські комісії та комітети[ред.ред. код]

Інші папські відомства[ред.ред. код]

Інші заклади[ред.ред. код]

Будівля[ред.ред. код]

Будівля Римської курії

Історія[ред.ред. код]

Спочатку помічниками глави Західної Церкви були духовні особи з Римського дієцезії та єпископи, невдовзі з'явився ряд папських співробітників — нотаріуси, Апостольські адвокати, Палатинські диякони і судді, папські капелани та ін, пізніше стали утворюватися різні постійні відомства типу пенітенціарії, канцелярії, апостольської палати або папської канцелярії, трохи пізніше виникла Колегія кардиналів.

Реформу адміністрації, що розрослася, провів папа Сікст V, надавши їй обмежені юридичні повноваження і оприлюднивши в 1588 апостольську конституцію Immensa aeterni Dei.

У XX столітті курія реформувалася тричі.

Вперше — після проголошення апостольської конституції Пія X Sapienti consilio (1908), яка без змін була підтверджена «Кодексом канонічного права» 1917. У конституції розрізнялося 3 категорії відомств: конгрегація, трибунали й управління. У постанові Другого Ватиканського собору Christus Dominus було висловлено бажання, щоби вони були піддані реорганізації й інтернаціоналізації, тобто залучення до роботи в них деяких єпископів помісних Церков і світських представників з вірників.

Ці рекомендації задовольнив Павло VI, оголосивши 15 серпня 1967 апостольську конституцію Regimini Ecclesiae universae.

Остання реформа, розпочата Павлом VI у 1974, була завершена в дусі соборної еклезіології апостольської конституцією Івана Павла II Pastor bonus від 28 червня 1988. Згідно зі статтею 38, кожне відомство курії було зобов'язане розробити особливий статут або спеціальні нормативи та представити їх для публічного ознайомлення. Конституцію доповнили два motu proprio — Iusti iudicis тієї ж дати (про куріальних адвокатів) і Nil primo anniversario від 1 січня 1989 (про заснування Управління справами Апостольської Столиці та його статус і про загальний статут курії, схвалений Папою 4 лютого 1992).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б (англ.) Holy See (Vatican City) // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 18 травня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред.ред. код]

  • Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 318 с. — ISBN 966-7630-00-5.
  • Конституційне право зарубіжних країн : підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і факультетів / В. М. Шаповал. — вид. 4-те. — К. : Вища школа, 2001. — 262 с. — ISBN 966-505-126-1.

Посилання[ред.ред. код]

Шаблон:Уряди Ватикану