Перейти до вмісту

Вілючинськ

Координати: 52°56′00″ пн. ш. 158°24′00″ сх. д. / 52.933333333333° пн. ш. 158.4° сх. д. / 52.933333333333; 158.4
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
місто Вілючинськ
Вилючинск
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Камчатський край
Муніципальний район Селищна рада Вілючинськ
Код ЗКАТУ: 30535000000
Код ЗКТМО: 30735000001
Основні дані
Населення 21 834 (2023)
Площа 341,24 км²
Поштовий індекс 684090–684093 Редагувати інформацію у Вікіданих
Телефонний код +7 41535 Редагувати інформацію у Вікіданих
Географічні координати: 52°56′00″ пн. ш. 158°24′00″ сх. д. / 52.933333333333° пн. ш. 158.4° сх. д. / 52.933333333333; 158.4
Висота над рівнем моря 10 м
Вебсторінка viluchinsk-city.ru Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Вілючинськ (Росія)
Вілючинськ
Вілючинськ

Вілючинськ (Камчатський край)
Вілючинськ
Вілючинськ

Мапа


CMNS: Вілючинськ у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Вілючинськ — місто-порт в Росії в Камчатському краї, що має статус ЗАТО.[1]

Повне найменування — Вілючинський міський округ закрите адміністративно-територіальне утворення місто Вілючинськ Камчатського краю[2].

Розташований на берегах бухти Крашеніннікова(інші мови) Авачинської губи, за 25 км на південний захід від м Петропавловська-Камчатського та за 26 км південніше аеропорту Єлізово.

Населення — 21 834 чол. (2023). Велика частина населення — військовослужбовці та члени їх сімей.

Історія

[ред. | ред. код]

Місто Вілючинськ було створене 16 жовтня 1968 року Указом Президії Верховної Ради РРФСР шляхом злиття робітничих селищ Рибачий (база атомних підводних човнів), Приморський (берегові частини забезпечення Тихоокеанського флоту) і Сельдева (судноремонтний завод Військово-Морського флоту). Назву отримав від імені сусіднього вулкану — Вілючинського. Власне селища отримали статус мікрорайонів.

У серпні 1938 року в Тар'їнській бухті Авачинської губи була створена база дизельних підводних човнів. Саме з цього часу майбутній Вілючинськ став містом підводників.

У 1959 році за особистим рішенням М. С. Хрущова в Радянському була утворена 4-а Тихоокеанська океанографічна експедиція [3], що дала потужний поштовх розвитку міста. В 1963 році з'явилася ТОГЕ-5[4].

З кінця 1959 року стала розвиватися судноремонтна промисловість, а за кілька років в бухти Крашеніннікова влаштувалися атомні підводні човни Тихоокеанського флоту. У 1959-60 рр. у Рибальському була розміщена військова частина морських льотчиків-протичовників, створені військові частини № 26942, 31268 і 63878.

Клімат і природа

[ред. | ред. код]

Клімат міста помірний, з рисами морського і мусонного клімату, близький до клімату Петропавловська-Камчатського. Взимку зазвичай на 1-2 градуси холодніше, а влітку на кілька градусів тепліше, ніж в крайовому центрі. Як і в Петропавловську-Камчатському, трапляються рясні опади у вигляді дощу або снігу. Особливо часто це трапляється в жовтні і в березні, коли за кілька днів може випасти майже місячна норма опадів. Природа міста представлена ​​великими лісами, гірськими масивами, акваторією бухти Крашеніннікова.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента Російської Федерації від 02.07.1999 № 865 Про затвердження меж закритого адміністративно — територіального утворення — міста Вілючинська Камчатської області
  2. Паспорт Вілючинську міського округу. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 24 грудня 2013.
  3. тоге-4 [Архівовано 9 грудня 2013 у Wayback Machine.]
  4. Союз ветеранів кораблів вимірювального комплексу імені адмірала Ю. І. Максюти. Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 5 січня 2016.