Вішнушарман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вішнушарман
विष्णु शर्मा
Народження III ст. до н.е
  Кашмір (згідно з географічними особливостями та тваринами, що описані у розповідях)
Рід діяльності письменник, вчений
Роки активності: гуптійська епоха
Magnum opus: «Панчатантра»

Вішнушарман (санскр. विष्णुशर्मन् / विष्णुशर्मा) — індійський вчений та письменник, якому приписують авторство «Панчатантри» (збірки староіндійських байок).[1] Точна дата створення «Панчатантри» невідома, але вважають, що вона була написана у період між 1200–300 роком до н. е. Деякі вчені вважають, що Вішнушарман жив у III ст. до н. е.[2]

Вішнушарман один з найбільш перекладаємих письменників нерелігійної тематики в історії. «Панчатантру» у 570 р. до н. е. середньоперською мовою (пахлеві) переклав Барзуй, а 750 р. до н. е. появився арабський переклад збірки під назвою «Каліла і Дімна» (араб. كليلة و دمنة‎) перського вченого Ібн аль-Мукаффи.[3][4] У Багдаді, переклад, що його замовив другий абасидський халіф аль-Мансур, став «другою за популярністю книгою після Корану.»[5] «Ще до XI століття праця досягла Європи і до 1600 року вже існували грецький, латинський, іспанський, італійський, німецький, англійський, староцерковословянський, чеський та інші переклади збірки. Межі її поширення простяглися від острова Ява аж до Ісландії[6] У Франції, " щонайменше 11 розповідей з «Панчатантри» використав у своїх працях Лафонтен. "[5]

Легендарна особистість[ред.ред. код]

Сторінка з перського перекладу «Каліли і Дімни»(1429, Герат). Зображено шакала-візира Дімну, який намагається переконати короля-лева стати на стезю війни.

У вступі до «Панчатантри» Вішнушармана називають автором збірки. Оскільки немає інших об'єктивних зовнішніх доказів про його існування, «важко стверджувати чи він є історичною постаттю, чи літературною винахідкою.»[7] Згідно з аналізом різних індійських рецензій, географічних особливостей та тварин, які описані у збірці, вчені вважають, що місцем його народження був Кашмір.[8]

Вступ розповідає історію про те, як Вішнушарман створив «Панчатантру». Десь в Індії був цар на ймення Амарашакті, що правив царством, столицею якого було місто Махілароп'я (महिलारोप्य, розташування на нинішній мапі Індії невідоме).[9] Цар мав Трьох синів, а звали їх — Васушакті, Уграшакті та Анекашахті. Незважаючи на те, що цар був одночасно і вченим, і могутнім владикою, його сини були «тупоголовими». Цар, впавши у відчай щодо нездатності його синів до науки, вирішив шукати поради у своїх міністрів. Вони давали йому досиь-таки суперечливі поради, але слова одного міністра, на ймення Суматі, переконали царя.[10] Він сказав, що наука, політика та дипломатія — безмежні дисципліни, які треба вивчати багато років, але замість того щоб навчати їх цим предметам, він порадив віддати царевичів у навчання до Вішнушармана, який зможе «наставити їх у розум».[11]

Вішнушармана запросили до королівського двору, де цар пообіцяв йому сотню щедрих нагород, якщо він зможе навчити розуму царевичів.[12] Вішнушарман відмовився від обіцяних нагород, стверджуючи, що не продає знання зпа гроші, але все-таки він взявся за навчання царевичів та пообіцяв, що за шість місяців навчить їх життєйської мудрості.[11][12] Вішнушарман знав, що йому ніколи не вдасться наставити цих трьох «студентів», використовуючи традиційні методи. Він застосував більш ортодоксальний метод, а саме, почав розповідати ряд байок про тварин, що наділяли їх мудрістю, якої так прагнув їхній батько. Пристосувавши розповіді, що їх тисячоліттями розповідали в Індії, «Панчатантра» була створена у формі п'яти тантр (книг), що повідомляли царевичам про сутність таких речей, як дипломатія, політика та керівництво.[11] Ці п'ять книг — «Втрата дружби», «Придбання друзів», «Про війну ворон та сов», «Втрата набутого», «Несподівані діяння» — і стали «Панчатантрою».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Santhini Govindan. 71 Golden Tales of Panchatantra. Unicorn Books, 2007. ISBN 9788178060866. «... credited to Pandit Vishnu Sharma somewhere between 1200 BC and AD 300. Many stories may have existed long before then, but Vishnu Sharma put them together as a single unit ...» 
  2. Jacobs, 1888, Introduction, page xv; Ryder, 1925, Translator's introduction, quoting Hertel: «that the original work was composed in Kashmir, about 200 B.C. At this date, however, many of the individual stories were already ancient.»
  3. Knatchbull, 1819
  4. Falconer, 1885
  5. а б Jean Johnson, Donald James Johnson. Human Drama: World History: From 500 to 1450 C.E., Volume 2. Markus Wiener Publishers, 2005. ISBN 978-1-55876-220-6. «... reached al-Mansur, the second Abbasid caliph ... he ordered it translated into Arabic ... Some claim it soon became second only to the Quran in popularity ... at least eleven Panchatantra tales are included in the work of La Fontaine ...» 
  6. Edgerton, 1924, с. 3. «reacht» and «workt» have been changed to conventional spelling.
  7. Olivelle, 1997
  8. Orissa review, Volume 22. Home Department, Government of Orissa, 1965. «... He has concluded Kashmir as the birthplace of Vishnu Sharma taking into account the geographical features and the animals ...» 
  9. Acharya Vishnu Sharma. सम्पूर्ण पञ्चतन्त्र (The Complete Panchatantra). Parampara Books. «... भारत की दक्षिण दिशा में स्थित महिलारोप्य नामक नगर किसी राज्य की राजधानी था (located in the south of India was a city named Mahilaropya, the capital of some kingdom)...» 
  10. Pustak Mahal – Editorial Group / Bloomsbury. Story of Panchtantra. Pustak Mahal, 1999. ISBN 978-81-223-0454-1. «... One of them named Sumati advised the ruler to hand over the princes to the care of the renowned teacher Acharya Vishnu Sharma ...» 
  11. а б в Luis S.R.Vas, Anita Vas. Secrets of Leadership: Insights from the Pancha Tantra. Pustak Mahal, 2004. ISBN 978-81-223-0802-0. «... a wise man named Sumati. He came up with the idea that the princes should not be taught the scriptures but only the wisdom in them. There is a man called Vishnu Sharma ...» 
  12. а б Shubha Tiwari. Children and Literature. Atlantic Publishers & Distributors, 2006. ISBN 978-81-269-0583-6. «... In return the king promised to pay a hundred land grants but Vishnu Sharma replied: 'Naham vidyavikrayam shasanshatenapi karomi.' Translated, 'I am not the man to sell good learning for a hundred land grants.' ...»