Халіф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Халі́ф (араб. خليفة رسول الله (халіфа) — наступник, заступник) — титул ісламського правителя, як керівника віруючих і наступника Мухамеда, верховного глави ісламської общини, що вибирався для здійснення духовного і світського керівництва в ісламському світі відповідно до шаріату та стежив за виконанням віруючими «божественних правил», що заповів Аллах.

Вважалось, що халіф замінює в деяких функціях померлого пророка Мухамеда, а кожен наступний халіф замінює в цих же функціях попереднього.

З самого початку халіфа вважали головою всіх мусульман світу — мусульманської громади (умми), імамом, втілювачем ідеї нерозривності світської та духовної влади. Але з кінця 8 — на початку 9 ст. в Аббасидському халіфаті склалася концепція про халіфів, як прямих представників Аллаха і про передачу халіфами світської влади емірам і султанам.

Османська імперія стала правонаступницею халіфату. В Османській імперії султан, нащадок Османа, одночасно був халіфом — зосереджував всю владу у своїх руках (і світську і релігійну).

Історія[ред.ред. код]

Першим халіфом був найближчий сподвижник Мухамеда — Абу Бекр, наступники — Омар, Осман, Алі. В ісламській традиції вони називаються «праведними халіфами».

Під час боротьби за владу між Алі та Муавією (із династії Омейядів) виник розкол мусульманської общини. Прибічники Алі заснували течію, від якої пішов шиїтизм.

  • Шиїти визнають нащадків Алі, двоюрідного брата Мухаммеда і чоловіка його дочки Фатіми, законним імамом ісламу, виключаючи таким чином всіх сунітських халіфів. Фатімідській халіфат (909—1171) був найвідомішим халіфатом шиїтів в історії ісламу. Із числа тих хто з самого початку підтримував Алі виділились також хариджити, які відстоювали повну виборність халіфа.
  • Більшість мусульманської общини, що заснувала сунітську гілку ісламу, підтримувало халіфів із династії Омейядів, яких в середині 8 ст. змінили халіфи із династії Аббасидів. Суніти вірять, що Мухамед був пророком, покликаним по божественному велінню, а тому не міг заповісти або передати це своє священне служіння жодному з наступників. Наступники Мухамеда успадковували лише земну владу.

Інші династії, такі як Ідрісиди в Марокко (789—921) і Сефевіди в Ірані (1502—1736), також претендували на титул халіфа.

В 16 ст. халіфами почали називати себе і турецькі султани, що зберігали цей титул до 1924 року, тобто до краху Османської імперії. Тоді інститут халіфів перестав існувати. Проведені в Каїрі і Мецці конференції не змогли визначити майбутнє цього інституту але багато мусульманських течій сучасності вважають відновлення цього інституту умовою відродження істинно ісламських принципів життя суспільства.

Див. також[ред.ред. код]