Халіф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іслам

Історія ісламу

Фундації Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МухаммадПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазхабШаріатІджтихад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридітиМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава


Халі́ф (араб. خليفة رسول الله (халіфа) — наступник, заступник) — титул ісламського правителя, як керівника віруючих і наступника Мухамеда, верховного глави ісламської общини, що вибирався для здійснення духовного і світського керівництва в ісламському світі відповідно до шаріату та стежив за виконанням віруючими «божественних правил», що заповів Аллах.

Вважалось, що халіф замінює в деяких функціях померлого пророка Мухамеда, а кожен наступний халіф замінює в цих же функціях попереднього.

З самого початку халіфа вважали головою всіх мусульман світу — мусульманської громади (умми), імамом, втілювачем ідеї нерозривності світської та духовної влади. Але з кінця 8 — на початку 9 ст. в Аббасидському халіфаті склалася концепція про халіфів, як прямих представників Аллаха і про передачу халіфами світської влади емірам і султанам.

Османська імперія стала правонаступницею халіфату. В Османській імперії султан, нащадок Османа, одночасно був халіфом — зосереджував всю владу у своїх руках (і світську і релігійну).

Історія[ред.ред. код]

Першим халіфом був найближчий сподвижник Мухамеда — Абу Бекр, наступники — Омар, Осман, Алі. В ісламській традиції вони називаються «праведними халіфами».

Під час боротьби за владу між Алі та Муавією (із династії Омейядів) виник розкол мусульманської общини. Прибічники Алі заснували течію, від якої пішов шиїтизм.

  • Шиїти визнають нащадків Алі, двоюрідного брата Мухаммеда і чоловіка його дочки Фатіми, законним імамом ісламу, виключаючи таким чином всіх сунітських халіфів. Фатімідській халіфат (909–1171) був найвідомішим халіфатом шиїтів в історії ісламу. Із числа тих хто з самого початку підтримував Алі виділились також хариджити, які відстоювали повну виборність халіфа.
  • Більшість мусульманської общини, що заснувала сунітську гілку ісламу, підтримувало халіфів із династії Омейядів, яких в середині 8 ст. змінили халіфи із династії Аббасидів. Суніти вірять, що Мухамед був пророком, покликаним по божественному велінню, а тому не міг заповісти або передати це своє священне служіння жодному з наступників. Наступники Мухамеда успадковували лише земну владу.

Інші династії, такі як Ідрісиди в Марокко (789–921) і Сефевіди в Ірані (1502–1736), також претендували на титул халіфа.

В 16 ст. халіфами почали називати себе і турецькі султани, що зберігали цей титул до 1924 року, тобто до краху Османської імперії. Тоді інститут халіфів перестав існувати. Проведені в Каїрі і Мецці конференції не змогли визначити майбутнє цього інституту але багато мусульманських течій сучасності вважають відновлення цього інституту умовою відродження істинно ісламських принципів життя суспільства.

Див. також[ред.ред. код]


Іслам Це незавершена стаття про іслам.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.