Ґабріель Сундукян
| Ґабріель Сундукян | |
|---|---|
 | |
| Народився |
11 липня 1825 Тифліс, Грузинська губернія, Російська імперія[1] |
| Помер |
29 березня 1912 (86 років) Тифліс, Російська імперія |
| Поховання | Пантеон Ходживанка |
| Країна |
 Російська імперія |
| Національність | вірменин |
| Місце проживання |
Дербент Тбілісі |
| Діяльність | письменник, драматург |
| Alma mater | Перша тифліська чоловіча гімназіяd, Санкт-Петербурзький Імператорський університет (1850) і Нерсісянська школа |
| Знання мов | вірменська |
| Заклад | Нерсісянська школа |
| Magnum opus | Пепоd |
| Діти | Tina Arminina-Sundukyand |
| IMDb | ID 1597729 |
Ґабріе́ль Сундукя́н (11 липня 1825, Тифліс — 29 березня 1912, там же) — вірменський письменник, драматург. Один із засновників критичного реалізму у вірменській літературі.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Тифлісі в багатій купецькій сім'ї.
- 1846—1850 — навчання на східному відділенні історико-філологічного факультету Петербурзького університету, здобув ступінь кандидата східних мов і призначення на посаду перекладача в канцелярію кавказького намісника
- 1850—1853 — працював перекладачем при канцелярії намісника Кавказу, потім начальником господарського відділу Кавказького управління доріг в Тифлісі.
- 1853—1858 — за передові погляди звільнений зі служби та засланий в м. Дербент
- 1858 — повернувся до Тифлісу
Все життя перебував на державній службі, дослужившись до генеральського чину (дійсний статський радник).
Творча діяльність[ред. | ред. код]
Літературно-суспільну діяльність почав у 1860-і роки.
До виходу Сундукяна на літературну ниву основними авторами театральних п'єс були Карінян, М. Патканян, Пухікян, Е. Тер-Григорян, але їхні п'єси не стали основою зростання і розквіту вірменського театру. Сундукян став одним з організаторів вірменського театру, з яким тісно пов'язана вся його літературна діяльність. І один із зачинателів критичного реалізму у вірменській літературі.
У реалістичних п'єсах показані гострі соціальні конфлікти. Його п'єси ознаменували цілий період в історії вірменської драматургії. Сундукян відображав сучасне йому життя, стверджуючи перемогу реалізму. Він вивів жанр комедії з рамок побутового водевілю і підняв його до рівня соціальних узагальнень. Сундукян показав процес обуржуазнення вірменської громади, загострення соціальних суперечностей. Реалізм і демократизм Сундукяна знайшли яскраве вираження в п'єсі «Пепо», де створений образ героя з народу.
У прозі Сундукяна найбільш значна повість «Варенькін вечір» (1877), «Бесіди Амала» і «Бесіди Адіда», написані в жанрі публіцистичного фейлетону. П'єси Сундукяна перекладені багатьма мовами світу.
Неперевершений майстер художнього слова, будує блискучий, легкий сценічний діалог. Безліч фраз з його п'єс увійшли в життя, стали крилатими виразами.
Драматургія Сундукяна стала школою для багатьох вірменських акторів: Г. Чмшкян, М. Амрікяна, Г. Тер-Давтяна, Вардуі, М. Аваляна, П. Адамяна, а згодом О. Гулазяна, Асмік, А. Аветисян, Г. Габрієляна і багатьох інших.
Пам'ять[ред. | ред. код]
- Похований в Пантеоні Ходжіванка в Тбілісі.
- Ім'я Сундукяна присвоєно Вірменському драматичному театру (Єреван).
- У 1950 році була випущена поштова марка СРСР, присвячена Сундукяну.
- Меморіальна дошка в Тбілісі (вулиця Мачабелі, б. 9)[2]
Сім'я[ред. | ред. код]
П'ятеро дітей. Три дочки — Ніна, Тіна і Катерина. Сини — Микита і Георгій. Нащадки Микити живуть в Росії (Москва) та США.
Дочка — Армініна — Сундукян Тіна (Тінатін) Гаврилівна (1887—1970) — актриса і суфлер Малого Театру з 1906 до 1960 рр.
Твори[ред. | ред. код]
- «Нічне чхання — до добра», або «Чхнути на ніч — до добра» (постановка 1863, вид. 1866) — п'єса
- «Переполох», або «Скандал» («Хатабала», 1866, вид. 1 881) — п'єса
- «Оскал Петрович на тому світі» (1866, вид. 1899) — п'єса
- «Інші, або Новий Діоген» (1869, вид. 1907) — п'єса
- «Ще одна жертва» (1870, вид. 1894) — п'єса
- «Пепо» (прем'єра 30 квітня 1871, вид. 1876) — п'єса
- «Розорених вогнище» (1873, вид. 1883) — п'єса
- «Варенькін вечір» (1877) — повість
- «Подружжя» (1888, вид. 1893 ) — п'єса
- «Банний вузол» (1907) — п'єса
- «Любов і свобода» (1909, вид. 1910) — п'єса
- «Заповіт» (1912) — п'єса
- «Бесіди Амала» (1912) — публіцистичний фейлетон
- «Бесіди Адіда» (1912) — публіцистичний фейлетон
- У російській перекладі:
- Вибране. (Вступна стаття Арутюняна Сундукяна) (Москва, 1953)
- «Пепо», Переклад В. втрачає, «Збірник вірменської літератури», під ред. М. Горького, вид. «Парус», Петербург, 1916
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://armeniandrama.weebly.com/uploads/2/2/4/5/22453962/a_brief_history_of_armenian_theatre.txt
- ↑ Відкриття меморіальної дошки пам'яті Габріела Сундукяна в Тбілісі відбулося. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 27 лютого 2019.
|
