Гавриїл Великошапка
| Гавриїл Великошапка | |
|---|---|
| Релігія: | православ'я |
| Конфесія: | православ'я |
| Титулування: | ігумен Георгіївського Данівського монастиря |
| Дата народження: | невідомо |
| Місце народження: | невідомо |
| Дата смерті: | 1750 |
| Місце смерті: | Данівка, Козелецький район, Чернігівська область |
| Країна: | Російська імперія |
| Національність: | українець |
Гавриїл Великошапка — ігумен Георгіївського Данівського монастиря.
Життєпис[ред. | ред. код]
Гавриїл Великошапка був економом Київської кафедри.
Був призначений настоятелем Георгіївського монастиря 14 жовтня 1740 року.
Гавриїл був діяльним господарем монастиря: продовжував розпочате його попередником Феофаном Степанським будівництво кам'яної церкви Святого Георгія «за планом і фасадом храму Київського Флорівського монастиря».
Великошапка бачив, що, у зв'язку із бідністю, Козелецький монастир не в змозі сам відбудувати новозакладену церкву, тому ходатайствував у Київського митрополита Рафаїла і той виписав грамоту на отримання грошей «від боголюбивих подаятелів».
Гавриїлу вдалося залучити таку меценатку, як російська імператриця Єлизавета Петрівна, що завжди сприяла батьківщині свого фаворита Олексія Розумовського.
Імператриця виділила 2000 рублів (дуже суттєву в ті часи суму); також великий князь Петро ІІІ пожертвував 500 рублів.
Гавриїл зумів залучити інші пожертви; зокрема, він переконав Київського полковника Юхима Дарагана (з роду Дараганів), аби той вилив для Козелецького монастиря «суботній дзвін».
Гавриїл помер у 1750 і не встиг довести до кінця будівництво Георгіївської церкви.[1]
Однак праця його не пропала дарма і Георгіївський Данівський монастир функціонує й зараз.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Строев. Списки Иерархов, 528.
Література[ред. | ред. код]
- Историко-статическое описание Черниговской епархии, III, 246—248.
- Описание Синодного Архива, XV, прил. XXV, 331.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |