Ігумен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ігу́мен (грец. ἡγούμενος — «той, що веде, йде попереду») — у церквах східного обряду настоятель монастиря, голова Духовного собору («собору старців») — керівничого органу у великих чоловічих монастирях. За старшинством вищий ієродиякона та ієромонаха. Старший серед ігуменів — протоігумен.

Ігу́меня — у східному християнстві настоятелька жіночого монастиря. Відповідник абатиси в західній традиції.

Історичні особливості[ред. | ред. код]

У Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій ігумен не обов'язково був священиком, пізніше обирався лише з ієромонахів.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]