Гамаліївка (Пустомитівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гамаліївка
Вигляд на Гамаліївку на початку березня 2009 року.
Вигляд на Гамаліївку на початку березня 2009 року.
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Пустомитівський район
Рада/громада Гамаліївська сільська рада
Код КОАТУУ 4623681915
Основні дані
Населення 738
Площа 1,004 км²
Густота населення 735,06 осіб/км²
Поштовий індекс 81123[1]
Телефонний код +380 3230
Географічні дані
Географічні координати 49°53′59″ пн. ш. 24°09′51″ сх. д. / 49.89972° пн. ш. 24.16417° сх. д. / 49.89972; 24.16417Координати: 49°53′59″ пн. ш. 24°09′51″ сх. д. / 49.89972° пн. ш. 24.16417° сх. д. / 49.89972; 24.16417
Середня висота
над рівнем моря
229 м
Водойми р. Яричівка, Гамаліївське водосховище
Місцева влада
Адреса ради 81123, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Гамаліївка , тел. 7-13-50
Карта
Гамаліївка. Карта розташування: Україна
Гамаліївка
Гамаліївка
Гамаліївка. Карта розташування: Львівська область
Гамаліївка
Гамаліївка

Гамаліївка у Вікісховищі?

Гамалі́ївка — село в Україні, в Пустомитівському районі Львівської області. Населення становить 738 осіб. Орган місцевого самоврядування — Гамаліївська сільська рада.

Населення[ред. | ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, в селі проживали 738 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Церква в Гамалііївці

Гамаліївка-колишня назва Жидятичі. Чому Жидятичі?

1981 року Олег Купчинський видав дослідження "Найдавніші слов'янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень: (Географічні назви на-ичі), в якому висловив думку, що назви сіл із закінченнями на «-ичі» виникли в період розкладу родового ладу і сягають своїми початками VII—VIII ст.

Найбільше назв із закінченнями на «-ичі» є на теренах Львівщини, особливо в центральних та західних районах.

Жидятичі (тепер Гамаліївка). В українській мові можна виводити назву села від імені Жидята, яке відповідно може походити від слова «жідкий» (делікатної будови-антонім від кремезний). В словнику  кримсько-татарської мови є слово «джедіт», що означає новий. В часи гунів на цьому місці могло бути засноване нове поселення, в якому чи то вони самі осіли, чи то полонених поселили. З плином часу мешканців поселення Джедіт (тобто «Нового села» по нашому) люди прозвали Джедятичами. А від тих до Жидятич — рукою подати. При розгляді назв із закінченням на «-ичі» мені виглядає  більш реальним давання назв за професійними або соціальними ознаками.

Нерозумні совєтські ідеологи, перелякані жидівською правлячою верхівкою, змінили назву села. Тому, щоб назва Жидятичі не дражнила вух керівництву, було вирішено село перейменувати в чудернацьку назву Гамаліївка. Кажуть, що цю назву взяли від прізвища найстарішого мешканця села (в документах XIX ст. фіксувалося це прізвище як Гамелій). Зрештою, в той час могли успішно назвати його Першотравневим, Жовтневим чи по-іншому. Хто мав протестувати, якщо люди були перелякані. Але назва прижилася і навряд чи теперішні мешканці захочуть повернути стару назву.

Господарський розвиток села[ред. | ред. код]

Актом, виданим у Городку після свята Ядвіги (19 жовтня) 1405 року польський король Владислав Ягайло переніс села Жидятичі та Годовицю на німецьке право, але із застереженням, що ним будуть користуватися тільки римо-католики[2].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується шинок і 6 ланів (близько 150 га) оброблюваної землі[3].

1562 року після Різдва комісія визначила на ґрунті границі Жидятич з навколишніми селами Ляшки, Сороки та Дубляни. Мабуть, ті визначені межі збереглися надовго, бо коли за вказівкою австрійської влади 1787 року проводилося насипання копців по периметру сільських земель, то хоч ніде вздовж границь не було видно жодних знаків, селяни впевнено показували ці границі і не було при цьому жодних суперечок з сусідніми громадами.

У звіті читальні за 1932 рік записано, що в селі працюють польські товариства «Стшелєц», «Страж пожарна», «Коло млодзєжи». А в українській читальні не було ні хору, ні аматорського гуртка.

У звіті читальні за 1934 рік записано, що в селі було 180 господарств (119 польських, 60 українських та 1 жидівське).

На 1.01.1939 в селі проживало 1160 мешканців, з них 360 українців-грекокатоликів, 760 українців-римокатоликів, 30 поляків, 10 євреїв[4].

Духовне життя в Жидятичах[ред. | ред. код]

З прадавніх часів церква була консолідуючим та стабілізуючим фактором духовного життя села. В умовах бездержавного існування української нації протягом багатьох століть вона згуртовувала людей до громадського та політичного життя. Одночасно вона була важливим контрольним та виховним фактором в житті селян. Парохи тривалий час були чи не єдиною інтелігентною силою в селі. На жаль, найдавніших документів про місцеву церкву, мабуть, немає, бо скільки разів горіли наші церкви та села…

Десь з кінця ХІХ ст. місцеві селяни стали робити заходи, щоб село стало окремою парафією. Церковна влада у Львові ці заходи підтримала. З 1930 року громада хотіла братися до будівництва церкви і гарячково збирала кошти і навіть зверталася по допомогу до митрополита Андрея Шептицького. Довгий час у селі були дві парафії: римо-католики та греко-католики. На сьогоднішній час у селі одна парафія — греко-католицька.

Освіта в Жидятичах[ред. | ред. код]

Роль освіти в житті селян важко переоцінити. В найдавніші часи освіта починалась від науки дяка, в якого діти навчалися рахувати, молитися, а також читати церковні книги.   

З 1853 року в селі діяла парафіяльна школа. 

У 1869 році намісництво затвердило тривіальну школу.

З 1875 року в селі відбулася нарада в справі перетворення місцевої тривіальної школи у систематизовану у присутності шкільного інспектора Чапельського.

У 1903 році була збудована на шкільному обійсті нова дерев'яна школа.

У 1930-32 роках школу почали будувати українці разом з поляками.

В 1932 році посвятили школу. Навчальний процес проводився польською мовою.

Після війни школа мала подірявлену північну стіну, але навчання розпочалось 1 вересня 1944 року. В школі був директором Федецький Іван і вчителював Стельмах  Іван.

У 1957—1959 роках село належало до Куликівського району, у 1960—1963 роках до Новояричівського, а 1964 року Гамаліївка перейшла до Пустомитівського району.

На даний час Гамаліївська ЗОШ І-ІІ ступенів працює в ній навчається 91 учень.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Вихідці з Гамаліївки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район
  2. Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 2. — S. 53—55, XXXIII.
  3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 154.
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 50.
  5. Андрій ФЕДЕЦЬКИЙ: «Через Артема посварився з Кварцяним»

Посилання[ред. | ред. код]