Ганс-Герман Юнге

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс-Герман Юнге
нім. Hans-Hermann Junge
Народився11 лютого 1914(1914-02-11)
Прец, Плен, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина
Помер13 серпня 1944(1944-08-13) (30 років)
Дре
ПохованняChampigny St. André German War Cemeteryd
Країна Німецький Райх
Діяльністьсолдат
Знання мовнімецька
УчасникДруга світова війна
ЧленствоСС
Роки активностіз 1933
Військове званняоберштурмфюрер
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
У шлюбі зТраудль Юнге
Нагороди
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Залізний хрест 2-го класу
Орден Хреста Свободи 4-го класу з мечами
Орден Хреста Свободи 4-го класу з мечами

Ганс-Герман Юнге (нім. Hans-Hermann Junge; 11 лютого 1914, Вільстер, Шлезвіг-Гольштайн — 13 серпня 1944, Дре, Франція) — оберштурмфюрер СС, другий камердинер і ад'ютант Адольфа Гітлера.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1933 році вступив у СС, в 1934 — в лейбштандарт. Станом на 1 липня 1936 року Юнге служив у загоні супроводу фюрера, який забезпечував особисту безпеку Гітлера. В 1940 році став камердинером Гітлера, вважався другим камердинером після Гайнца Лінге. Вони постійно сурпроводжували фюрера і відповідали за його повсякденне життя: будили Гітлера, допомагали підібрати гардероб, приносили важливі документи і листи, складали щоденне меню тощо. Юнге і Лінге працювали по черзі раз на 2 доби.

14 липня 1943 року Юнге перейшов у війська СС (12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд») і вирушив на фронт. За словами його дружини, Юнге хотів відірватись від впливу Гітлера і повернути собі об'єктивне сприйняття реальності.

Загинув у бою. Похований на солдатському цвинтарі у Шампіньї-ла-Фютле.

Особисте життя

[ред. | ред. код]
Юнге в 1944 році

19 червня 1943 року за сприянням фюрера одружився з Траудль Гумпс, останньою секретаркою Гітлера. Свідками на весіллі були ад'ютант Гітлера Отто Гюнше і його водій Еріх Кемпка.

Нагороди[1]

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Junge, Hans Hermann - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.) . Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Charles Hamilton: Leaders & Personalities of the Third Reich. Band 1. James Bender Publishing, San Jose 1984. ISBN 0-912138-27-0, S. 155.
  • Armin Dieter Lehmann / Tim Carroll: In Hitler's Bunker: A Boy Soldier's Eyewitness Account of the Fuhrer's Last Days. Globe Pequot, Guilford 2005. ISBN 978-1-59228-578-5.
  • Pierre Galante / Eugene Silianoff: Voices From the Bunker. G. P. Putnam's Sons, New York City 1989. ISBN 978-0-3991-3404-3, S. 39.
  • Peter Hoffmann: Hitler's Personal Security: Protecting the Führer 1921—1945. Da Capo Press, New York City 2000. ISBN 978-0-30680-947-7, S. 56.
  • Traudl Junge / Melissa Müller: Dans la tanière du loup: les confessions de la secrétaire de Hitler Jean-Claude Lattès, Paris 2005. ISBN 978-2709626439, S. 307.