Ганс Ульріх Клінч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс Ульріх Клінч
нім. Hans Ulrich Klintzsch
Народився 4 листопада 1898(1898-11-04)
Люббенау, Верхній Шпревальд-Лужиця, Бранденбург, Німеччина[1]
Помер 17 серпня 1959(1959-08-17) (60 років)
Boulogned
Країна  Німеччина
Діяльність офіцер
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Членство СА
Військове звання Оберст
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Сілезький Орел 2-го ступеня
Сілезький Орел 2-го ступеня
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний знак Кобург
Почесний знак Кобург

Йоганн «Ганс» Ульріх Клінч (нім. Johann „Hans“ Ulrich Klintzsch; 4 листопада 189817 серпня 1959) — німецький офіцер і партійний діяч НСДАП, оберст люфтваффе.

Біографія[ред. | ред. код]

Після Першої світової війни вступив до лав морської бригади Ергардта. Після цього приєднався до таємної терористичної організації «Консул», а потім і до Ліги Вікінгів. У серпні 1921 року у складі команди Германа Ергардта працював над гімнастичним і спортивним відділенням НСДАП, з яким він проводив таємну військову підготовку штурмовиків. У вересні 1921 році заарештований за підозрою в причетності до вбивства Маттіаса Ерцбергера, який в листопаді 1918 року підписав капітуляцію Німеччини (вбивство скоєне організацією «Консул»).

Пройшовши навчання, з 5 жовтня 1921 по 11 травня 1923 — верховний керівник СА, змінив на цій посаді Еміля Моріса. Передав керівництво СА Герману Герінгу, повернувшись до свого попереднього підрозділ.

У 1924 році був цивільним, але пізніше повернувся в армію.

У 1936 році приєднався до Люфтваффе в званні майора і на посаді командира льотної школи, потім був переведений у військово-повітряну рятувальну службу.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Gabriele Krüger: Die Brigade Ehrhardt (= Hamburger Beiträge zur Zeitgeschichte. Bd. 7). Leibniz, Hamburg 1971, ISBN 3-87473-003-4.
  • Francis K. Mason: Battle over Britain. A History of the German Air Assaults on Great Britain, 1917–18 and July–December 1940, and of the Development of Britain’s Air Defences Between the World Wars. German research material edited by Martin Windrow. McWhirter Twins Ltd., London 1969, ISBN 0-901928-00-3.
  • Albrecht Tyrell (Hrsg.): Führer befiehl … Selbstzeugnisse aus der „Kampfzeit“ der NSDAP. Dokumentation und Analyse. Droste, Düsseldorf 1969.
  • Albrecht Tyrell: Vom „Trommler“ zum „Führer“. Der Wandel von Hitlers Selbstverständnis zwischen 1919 und 1924 und die Entwicklung der NSDAP. Fink, München 1975, ISBN 3-7705-1221-9, S. 137 f. und 266, Anm. 27.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #124447902 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.