Гарасимчук Ігор Степанович
| Гарасимчук Ігор Степанович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
10 серпня 1992 Гарасимів | |
| Смерть |
29 серпня 2014 (22 роки) Новокатеринівка | |
| Поховання | Краснопільський цвинтар | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 МВС | |
| Рід військ |
 Спеціальна міліція | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
І́гор Степа́нович Гарасимчу́к (нар. 10 серпня 1992 — 29 серпня 2014) — молодший сержант міліції, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1992 року в селі Гарасимів (Тлумацький район, Івано-Франківська область). Одружився; виховували дитину.
У часі війни — молодший сержант міліції, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». 18 серпня 2014-го в складі підрозділу вирушив під Іловайськ.
Загинув 29 серпня 2014-го під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» на дорозі поміж селом Новокатеринівка та хутором Горбатенко.
3 вересня 2014-го тіло Ігоря Гарасимчука разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. Перебував в списках зниклих безвісти — або полонених.[1][2]
Похований 23 вересня 2014 року на Краснопільському цвинтарі як тимчасово невстановлений захисник України.
Ідентифікований за ДНК; визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову.
Без Ігоря лишились батьки, дружина Гарасимчук Оксана Богданівна та донька.[3]
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (31.01.2019, посмертно)[4].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 1, місце 6
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]
- Іловайський Хрест (посмертно)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Безвісти зниклими в зоні АТО вважаються ще вісім прикарпатців
- ↑ Стали відомі прізвища полонених бійців батальйону «Івано-Франківськ»
- ↑ Сім'ю зниклого під Іловайськом бійця батальйону «Івано-Франківськ» влада залишила напризволяще
- ↑ Указ Президента України від 31 січня 2019 року № 26/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
Джерела[ред. | ред. код]
- Гарасимчук Ігор Степанович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |