Гарвардська обсерваторія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гарвардська обсерваторія (англ. Harvard College Observatory, HCO) — астрономічна обсерваторія, заснована 1839 року в Кембридж, штат Массачусетс, США. Є установою, керуючим комплексом з декількох будівель та інструментів, які застосовуються для астрономічних досліджень кафедри астрономії Гарвардського університету. З 1973 року разом з астрофізичної обсерваторією Смітсонівського інституту вона є частиною Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики[1].

Керівники обсерваторії[ред.ред. код]

Після об'єднання Утворений Гарвард-Смітсонівський центр астрофізики. Його керівниками були:

Історія обсерваторії[ред.ред. код]

На 15-дюймовому телескопі з 1847 по 1852 Бонд, Вільям Кренч і  Джон Адамс Уіппл зробили перші якісні знімки Місяця, а в ніч із 16 на 17 липня 1850 року ними ж було зроблено перший дагеротип зорі Веги. У 1890 році була створена південна спостережна станція в Перу біля міста Арекіпа. Два 60-дюймових телескопа були передані до Гарвардської обсерваторії після смерті їх власника — Ендрю Ейнслі. 1927 року спостережна станція з Перу перебралася до ПАР і отримала назву обсерваторія Бойдена. На території Гарвардської обсерваторії з 1911 до 1956 року була розташована Американська асоціація спостерігачів змінних зір (AAVSO).

Інструменти обсерваторії[ред.ред. код]

  • 15-дюймовий Великий рефрактор (D = 38 см, F =? 1847 рік, виробники: Merz і Mahle) — 20 років найбільший телескоп у США. Замовлений у Merz and Mahler of Munich. Є «братом-близнюком» телескопа, замовленого для Пулківської обсерваторії 1839 року.

Напрямки досліджень[ред.ред. код]

Досягнення[ред.ред. код]

Перші фотографії Місяця і зірки (Вега). Відкриття астероїдів з першої сотні: (66) Майя і (73) Клития — відкривач Таттл, Хорас Парнелл. Відкриття трьох періодичних комет Хорасом Парнелл Таттла: 8P / Туттля, 55P / Темпеля — Туттля і 109P / Свіфта — Туттля. Відкриття змінності RR Ліри і EX Вовка. Відкриття найяскравішої катаклізмічної змінної CC Лебедя — відкрила Луїза Д. Уеллс. Восьмий супутник Сатурна відкрили в 1848 році Бонд, Вільям Кренч і його сином Бонд, Джордж Філліпс за допомогою 15-дюймового рефрактора. Крепове або внутрішнє кільце Сатурна було виявлено в 1850 році знову ж Бондами. Обсерваторія має колекцію 500 000 скляних платівок (астронегативів), відзнятих із середини 1880 років до 1989 року (з перервою на 1953—1968 роки). Це унікальні дані для дослідження змін зоряного неба протягом більше 100 років[1]. Зараз ця склотека перебуває в процесі оцифровки (сканування). Публікація 1908 року «Harvard Revised Photometry Catalogue», на основі якого згодом було створено каталогом яскравих зір. Під час створення rаталогe Генрі Дрейпера в обсерваторії розроблено першу детальну спектральну класифікацію зір. Відкриття залежності «період—світність» для цефеїд — Генрієтта Свон Лівітт. Участь у проектах НЕАО-1, ан: OSO 6 і EN: OSO 4. 6 комет відкрив Уіппл, Фред Лоуренс: ан: 36P / Уіппл і ще 5 Не періодичних комет. В обсерваторії було розроблено одну з перших класифікацій галактик.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • 15-дюймовий Великий рефрактор був найбільшим телескопом в Америці протягом 20 років[4].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Гарвардська обсерваторія // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 101. — ISBN 966-613-263-X.
  2. Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics Celebrates 25 Years, Harvard University Gazette (15 октября 1998). Проверено 26 февраля 2007.
  3. Alcock to lead the CfA: Astrophysicist noted for 'dark matter' studies to take helm at observatories, Harvard Gazette (20 мая 2004). Проверено 25 декабря 2007.
  4. Harvard 15-inch Refractor

Посилання[ред.ред. код]