Гафуров Бободжан Гафурович
| Бободжан Гафуров Бобоҷон Ғафуров | ||||||||
 | ||||||||
| ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Попередник: | Дмитро Захарович Протопопов | |||||||
| Наступник: | Турсунбай Ульджабаєвич Ульджабаєв | |||||||
| Народження: |
31 грудня 1908 кишлак Ісписар Ходжентського повіту Самаркандської області Російської імперії | |||||||
| Смерть: |
12 липня 1977 (68 років) Душанбе, Таджицька РСР | |||||||
| Поховання: | Парк Лучобd | |||||||
| Країна: | Російська імперія, Російська СФРР і СРСР | |||||||
| Ступінь: | доктор історичних наук (1949) | |||||||
| Партія: | КПРС | |||||||
| Мати: | Roziya Ozodd | |||||||
| Нагороди: | Герой Таджикистану
| |||||||
Бободжан Гафуров (тадж. Бобоҷон Ғафуров; повне ім'я: Бободжан Гафурович Гафуров; *31 грудня 1908, кишлак Ісписар Ходжентського повіту Самаркандської області Російської імперії — 12 липня 1977, Душанбе, Таджицька РСР) — радянський таджицький державний і партійний діяч і науковець. Член ЦК КПРС у 1952—1961 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го, 7-го скликань.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Бободжан Гафурович Гафуров народився в кишлаку Іспісар Ходжентського повіту Самаркандської області Російської імперії. Його мати — поетеса Розія Озод (1893 року народження). Освіту здобув у Всесоюзному комуністичному інституті журналістики (1935).
Політична діяльність[ред. | ред. код]
Бободжан Гафуров — член КПРС від 1932 року. Вів педагогічну роботу у вузах Таджикистану і займався журналістикою.
Від 1936 року — заступник головного редактора газети «Кзыл Таджикистан». Одночасно, від жовтня того ж (1936) року на керівній роботі в секторі друку Відділу пропаганди і агітації ЦК КПТ. Від листопада 1937 року — завідувач відділом друку і видавництв ЦК Компартії Таджикистану. Працював головним редактором газети «Бехудоёни Тоҷикистон / Безбожник Таджикистану».
У період від 1941 по 1944 роки Б. Г. Гафуров — секретар ЦК КП (б) Таджикистану з пропаганди, від 1944 по 1946 — другий секретар, від 1946 по 1956 — перший секретар ЦК КП Таджикистану. Одночасно від 1948 року по квітень 1951 року був першим секретарем Сталінабадського обкому КП(б)Т. На 19-му (1952) і 20-му (1956) з'їздах партії обирався членом ЦК КПРС.
Академічна діяльність[ред. | ред. код]
Гафуров Бободжан Гафурович є автором робіт з історії народів Середньої Азії та історії ісламу. Від 1950 року — Академік АН Таджицької РСР. Від 1956 року — директор Інституту сходознавства АН СРСР.
Б. Г. Гафуров — член-кореспондент АН СРСР по Відділенню історичних наук (історія СРСР, археологія) від 20 червня 1958 року, академік АН СРСР по відділенню історії (всесвітня історія) від 26 листопада 1968 року.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Помер Бободжан Гафуров 12 липня 1977 року і похований у Душанбе.
Його ім'ям у 1978 році було назване смт у Ленінабадській області Таджикистану, що спершу носило назву Совєтабад; також ім'я Б. Гафурова носить Худжандський державний університет.
Нагороди[ред. | ред. код]
Бободжан Гафуров нагороджений 6 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями. Він — один з 6 носіїв звання «Кахрамоні Тоджикістон» («Герой Таджикистану»).
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
- Біографія Б. Г. Гафурова, на www.centrasia.ru (рос.)
- Iraj Bashiri Prominent Tajik Figures of the Twentieth Century [Архівовано 19 січня 2010 у Wayback Machine.], International Borbad Foundation, Academy of Sciences of Tajikistan, Dushanbe, 2003 (англ.)
| |||||||
