Генріх III (герцог Брабанту)
Генріх III | |
---|---|
Henri III de Brabant | |
![]() | |
Народився |
бл. 1231 Левен, округ Левенd, Бельгія |
Помер |
1261 Левен, округ Левенd, Бельгія |
Поховання | Левен |
Діяльність | політик |
Знання мов | французька[1] |
Титул | герцог Брабанту |
Термін | 1248—1261 роки |
Попередник | Генріх II |
Наступник | Генріх IV |
Конфесія | католицтво |
Рід | Брабантський дім |
Батько | Генріх II |
Мати | Марія Гогенштауфен |
Брати, сестри | Генріх I (ландграф Гессену), Beatrice of Brabantd[2], Maria of Brabant, Duchess of Bavariad[2], Elizabeth of Brabantd і Матильда Брабантськаd[2] |
У шлюбі з | Аделаїда Бургундська |
Діти | 4 сини і 1 донька |
![]() | |
Генріх III Доброзичливий (*Henri III le Débonnaire, бл. 1231 — 1261) — 3-й герцог Брабанту в 1248—1261 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з Лувенського дому (Регінаридів). Старший син Генріха II Шляхетного, герцога Брабанту, і Марії (доньки Філіппа I Гогенштауфена, короля Німеччини). Народився близько 1231 року. Набув перший військовий досвід у 1247 році, коли підтримував свого стриєчного брата Вільгельма Голландського у боротьбі за німецьку корону.
У 1248 році в Ахені брав участь у коронації Вільгельма II, графа Голландії, якого було обрано королем Німеччини. Того ж року після смерті батька стає герцогом Брабанту. Спочатку більше уваги приділяв внутрішнім справам своїх володінь, тому не підтримав короля Німеччини в боротьбі за графства Фландрію й Ено.
1251 року оженився з донькою бургундського герцога Гуго IV. Після смерті Вільгельма Голландського у 1256 році Генріх III підтримував обраного римським королем Альфонса X Кастильського в його домаганнях на престол Священної Римської імперії. Натомість отримав підтвердження своїх прав на герцогство Лотьє (колишня назва Нижньої Лотарингії) і посаду імператорського вікарія.
Наслідуючи приклад батька за кілька днів зі смерті, Генріх III публікує хартію-заповіт, яка гарантувала, в тому числі і те, що жителі Брабанта були підсудні лише суду, що спеціальні податки будуть стягуватися тільки на посвяту принців в лицарі або їх шлюб, а також в чітко описаних умовах війни. Заповів 4000 левенських фунтів хрестоносцям, а також наказав євреям, так само як і провансальським і італійським банкірам залишити Брабант або відмовитися від лихварства. Йому спадкував старший син Генріх IV під регентством своєї матері.
Меценат[ред. | ред. код]
Брабантський герцог був покровителем поетів (насамперед трувера Адене ле Руа), йому самому належить декілька віршів французькою мовою.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Аделаїда-Аліса, донька Гуго IV, герцога Бургундії.
Діти:
- Генріх (1251—після 1272), 4-й герцог Брабанту
- Жан (1252/1253—1294), 5-й герцог Брабанту, 9-й герцог Лімбуруг
- Готфрід (д/н—1302), 1-й граф Арсхот
- Марія (1256—1321), дружина Філіпп III, короля Франції
Коханка — Йоганна ван дер Балк
Діти:
- Жильберт ван бер Брехт (д/н), капітан (очільник залоги) міста Тіль
Джерела[ред. | ред. код]
- Karl Theodor Wenzelburger: Heinrich III., Herzog von Brabant. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 11, Duncker & Humblot, Leipzig 1880, S. 482.
- Dunbabin, Jean (2011). The French in the Kingdom of Sicily, 1266—1305. Cambridge University Press.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ а б в Kindred Britain