Германовичі (гміна)
| Гміна Германовичі | |
| 1934-1939 | |
| Воєводство | Львівське |
|---|---|
| Повіт | Перемишльський |
| Адмінцентр гміни | Германовичі |
| Тип гміни | Сільська |
| Площа | 114,55[1] км² |
| Громади | 23 |
| Населення (1931) • населення • густота населення |
12 866 112 осіб/км² |
Ґміна Германовичі (пол. Gmina Hermanowice) — колишня (1934—1939 рр.) сільська ґміна Перемишльського повіту Львівського воєводства Польської республіки (1918—1939) рр. Центром ґміни було село Германовичі. Налічувалось 2 239 будинків.
1 серпня 1934 р. було створено об'єднану сільську ґміну Германовичі в Перемишльському повіті Львівського воєводства внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) громад сіл (ґмін)[2]: Аксманичі, Даровичі, Фредрополь, Горохівці, Германовичі, Клоковичі, Княжичі, Конюша, Конюшки, Корманичі, Куп'ятичі, Лучиці, Мальговичі, Молодовичі, Негрибка, Пікуличі, Підмостичі, Сілець, Серакізці, Сільча, Станіславчик, Вітошинці, Заболотці.
12 вересня 1939 року німці окупували територію ґміни, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова вона належала до радянської зони впливу. За кілька місяців територія ввійшла до Перемишльського району Дрогобицької області. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією.
У березні 1945 року колишня територія гміни віддана Польщі (за винятком сіл Підмостичі й Заболотці), а українське населення в 1945-1947 роках виселено в СРСР та на понімецькі землі[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Skorowidz gmin Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1935. — s. 9..
- ↑ Dz.U. z 1934 r. Nr 64, poz. 548 Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Перемишльського повіту в Львівському воєводстві на ґміни (сільські муніципалітети). Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 13 травня 2016.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 3 липня 2017.