Герман (Осецький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герман
Народився19 лютого 1828(1828-02-19)
Любимський повіт, Ярославська губернія, Російська імперія
Помер18 (30) грудня 1895 (67 років)
Олександро-Невська лавра, Санкт-Петербург, Російська імперія
ПохованняНікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Діяльністьсвященник
Alma materЯрославська духовна семінарія
Науковий ступіньмагістр богослов'яd
ЗакладСанкт-Петербурзька духовна семінарія
Посадаєпископ
Конфесіяправослав'я

Єпископ Герман (у миру Олександр Косьмич Осецький; 19 лютого 1828, село Богородське, Любимський повіт, Ярославська губернія — 18 (30) грудня 1895, Олександро-Невська лавра) — єпископ Російської православної церкви, єпископ Сумський, вікарій Харківської єпархії в Слобідській Україні. Духовний письменник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 19 лютого 1828 року. Син священика Ярославської єпархії, с. Богородського. 1847 закінчив Ярославську духовну семінарію.

10 вересня 1849 році пострижений у чернецтво.

У 1851 році закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я. З 1852 року — магістр за твір: «Преподобний Іоанн Лествичник і його Лествиця».

24 липня 1851 року по закінченні академії висвячений на ієромонаха і призначений професором і помічником ректора з богословських наук в Санкт-Петербурзьку духовну семінарію.

28 жовтня 1853 року переміщений на посаду інспектора Новгородській семінарії.

21 листопада 1857 року возведений у сан архімандрита і призначений ректором Кавказької духовної семінарії.

З 22 серпня 1859 року — ректор духовної семінарії.

З 7 серпня 1863 року — намісник Олександро-Невської Лаври.

З 3 березня 1866 року — настоятель Юр'єва Новгородського монастиря.

8 січня 1867 року — висвячений на єпископа Сумського, вікарія Харківської єпархії.

З 24 червня 1872 року — єпископ Кавказький і Єкатеринодарський.

За час свого керування Кавказької єпархією, він багато корисного зробив для духовенства, вищих навчальних закладів, бідних вчителів і вчительок і для місіонерів.

16 лютого 1886 року звільнений на спокій з призначенням бути головою училищної ради та настоятелем Московського Донського монастиря.

З 1893 року — почесний член Санкт-Петербурзької духовної академії.

13 червня 1894 року нагороджений діамантовим хрестом для носіння на клобуку.

Помер 18 грудня 1895 року і похований в Олександро-Невській Лаврі.

У 1932—1933 році при ліквідації Исидоровской церкви Олександро-Невської Лаври були перенесені на Нікольське кладовищі три труни з останками трьох архієреїв (Германа Осецкого, Гермогена Добронравина і невідомого) і поховані біля стіни кладовища. Останки перших архієреїв, за розповідями віруючих, виявилися нетлінними.

Твори

[ред. | ред. код]
  • «Преп. Іоанн Лествичник і його Лествиця поступового морального удосконалення». Магістерська дисертація, СПб., 1854, с. 177.
  • «Пізнання істини». «Дух. бесіда», 1863.
  • «Св. Апостол Юда і його власне послання». «Дух. бесіда», 1863.
  • «Житейські турботи». «Дух. бесіда», 1863.
  • «Преп. Харитина, княгиня Ліговська». «Дух. бесіда», 1866.
  • «Св. Феоктист, архієпископ Новгородський». «Дух. бесіда», 1866.
  • Лист Михайлу Миколайовичу. «Київ. ЄВ», 1877, № 8.
  • Привітання, сказане митр. Ісидору в день його ювілею в 1875 р. «Христової. Читання казок.» 1875, липень-грудень, с. 511—512.

Посилання

[ред. | ред. код]