Глинянський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Колишній район Львівської області. Центр — місто Глиняни.

Історія[ред. | ред. код]

10 січня 1940 року полтібюро ЦК КП(б)У ухвалило створити ряд районів у складі новоутвореної Львівської області, серед них і Глинянський район із центром у місті Глиняни. [1] Район було відновлено у 1944 році після того, як 20 липня 1944 року оволоділи містом Глиняни. [2] У 1959 році до Глинянського району включена частина території ліквідованого Красненського району[3]. У грудні 1962 року в ході укрупнення районів територія Глинянського району була включена до складу Золочівського району Львівської області. [4]

Глинянський райком КП(б)У[ред. | ред. код]

У січні 1940 року було утворено Глинянський районний комітет КП(б)У, однак у 1941 році з приходом німців він припинив свою діяльність, відновивши її у 1944 році з повторним утвердженням радянської влади. У жовтні 1952 року його було перейменовано на Глинянський райком КПУ. У 1962 році у зв’язку з входженням району до складу Золочівського району був ліквідований. Районний комітет КП(б)У складався з: Бюро (загальний відділ), організаційно-інструкторський відділ (з 1949 р. — відділ партійних, профспілкових та комсомольських організацій), сектор партійної статистики, відділ пропаганди і агітації, сільськогосподарський відділ, військовий відділ, відділ по роботі серед жінок, відділ кадрів. [5]

Навчальна і наукова робота[ред. | ред. код]

У 1949 р. Львівському лісотехнічному інституту для організації навчальної та наукової роботи було передано в безстрокове користування Старосільське і Суходільське лісництва Романівського лісгоспу (Бібрський, Перемишлянський і Глинянський райони) загальною площею 7172 га.[6]

Спорт у Глинянському районі[ред. | ред. код]

У 1945 році у районному центрі було відновлено футбольний клуб «Сокіл», що виступав у першості району, який з 1946 року тренував Олексій Бунда. У 1950 році, як переможець чемпіонату району, ФК «Сокіл» почав виступати у першості Львівської області. [7]

Атеїстична пропаганда і переслідування віруючих[ред. | ред. код]

Якщо вірити даним доповідної записки «Про діяльність церковників та сектантів і проведення науково-атеїстичної пропаганди серед населення Львівської області» секретаря Львівського обкому КП України М. Лазуренка від 3 квітня 1959 р., направленій секретарю ЦК КП України С. Червоненку, у першому кварталі 1959 р. в с. Полтва Глинянського району припинила діяльність громада АСД у кількості 36 осіб. [8]

Діяльність ОУН та УПА в Глинянському районі[ред. | ред. код]

На території Глинянського району діяв Глинянський районний провід ОУН[9]. До жовтня 1945 року його очолював Микола Костів — «Вихор», уродженець села Станимир. Впродовж 1944–1946 р.р. активно діяла районна боївка Служби безпеки ОУН під керівництвом Володимира Макаровського — «Чайки»[10]. Одним із останніх бойовиків ОУН району був Іван Філь — «Лесь» із с. Розворяни, котрий загинув у п’ятдесятих роках[11].

4 січня 1945 року вночі загін УПА у кількості 250 бійців здійснив напад на Глиняни. Бій тривав впродовж чотирьох годин. [12] У листопаді 1945 року територією Львівщини пройшов рейд УПА, у який вирушили 9 листопада чота «Бурі», а 12 листопада чота під командуванням «Вітра», з якою йшов командир сотні «Дружинники» «Козак». По дорозі ця повстанська група проводила пропагандистські мітинги у населених пунктах. Перед селянами, як правило, виступав чотовий пропагандист Володимир Батинчук — "Аркадій". У такий спосіб вояки УПА зокрема пройшли Станимирський ліс Глинянського району. Сотня УПА «Дружинники», ще рік після того діяла на території Воєнної округи 2 «Буг», провівши за цей період не один десяток боїв. [13] Також внаслідок агітації з боку українських націоналістів у районі спротерігається масове ухиляння молоді від призову в армію. Про це йдеться у доповідній записці Упровноваженого державної планової комісії Ради міністрів СРСР у Львівській області на ім’я секретаря Львівського обкому КП(б)У та облвиконкому. Також незадовільно йшов призов молоді у школи фабрично-заводського навчання Донбасу і Львівської області. З метою прискорення мобілізації застосовувалися методи голого адміністрування з викликом призовників через військкомати, залученням органів міліції і організацією облав (Глинянський та інші райони). Повідомлялося, що призовники переховувалися у своїх та сусідніх селах і районах, а також у Львові. Частина з них, щоб уникнути мобілізації, йшла працювати на підприємства Львова й області.[14]

Дисидентський рух[ред. | ред. код]

Глинянський район став одним із центрів зародження в Україні дисидентського руху. Саме тут у середині 1959 року розпочав адвокатську практику Левко Лук’яненко – у місто Глиняни він приїхав для того, щоб мати більше часу для створення підпільної Української робітничо-селянської спілки (УРСС). У місті він знайшов однодумців І. Кандибу та А.Любовича. 21 січня 1961 року його було заарештовано.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 24 березня 2013. 
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 24 березня 2013. 
  3. s:Указ Президії ВР УРСР від 4.03.1959 «Про ліквідацію деяких районів Львівської області»
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 24 березня 2013. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 жовтня 2018. Процитовано 24 березня 2013. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 24 березня 2013. 
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 24 березня 2013. 
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 квітня 2012. Процитовано 24 березня 2013. 
  9. Гнида, Петро (2021). Глинянський районний провід ОУН 1944-1949. Львів: Растр-7. с. 92. 
  10. Боївка «Чайки». Діяльність боївки Служби безпеки Глинянського районного проводу ОУН(б) 1944–1946 р.р. під командою Володимира Макаровського — «Чайки». Петро Гнида. Тека авторів - Чтиво. Чтиво. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 9 грудня 2016. 
  11. Гнида, Петро (2017). Село Розворяни: УВО, ОУН, УПА: історико-публіцистична оповідь. Сполом. с. 72.:іл. ISBN 978-966-919-287-5. 
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 24 березня 2013. 
  13. http://www.ukrcenter.com/Література/Михайло[недоступне посилання з липня 2019] Романюк./26052-2/СОТНЯ-УПА-СВОБОДИ
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 24 березня 2013.