Перемишлянський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перемишлянський район
Coat of arms of Peremyshliany Raion.png Flag of Peremyshliany raion.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Львівська область
Код КОАТУУ: 4623300000
Утворений: 17 січня 1940
Населення: 38 792 (01.12.2016 р).
Площа: 918 км²
Густота: 43.7 осіб/км²
Тел. код: +380-3263
Поштові індекси: 81200—81264
Населені пункти та ради
Районний центр: Перемишляни
Міські ради: 2
Сільські ради: 27
Міста: 2
Села: 87
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 81200, Львівська обл., Перемишлянський р-н, м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 3, 2-11-46
Вебсторінка: Перемишлянська РДА
Перемишлянська райрада
Голова РДА: Гуменюк Богдан Степанович[1]
Голова ради: Андрусишин Роман Богданович
Мапа

Commons-logo.svg Перемишлянський район у Вікісховищі

Перемишля́нський райо́н — район України на південному сході Львівської області. Районний та адміністративний центр — Перемишляни місто районного значення . Населення становить 38 792 особу (на 1 грудня 2016 року). Площа району 918 км². Утворено 1939 року.

Географія[ред. | ред. код]

Перемишлянський район розташований у південно-східній частині Львівської області, в межах Подільської височини. Межує на півночі — із Золочівським районом, на сході — з Тернопільською областю, на півдні — з Івано-Франківською областю, на південному заході — з Жидачівським районом, на заході — з Пустомитівським і Миколаївським районами.

Пустомитівський район Золочівський район Золочівський район
Gray compass rose.svg Тернопільська область
(Бережанський район)
Миколаївський район Жидачівський район Івано-Франківська область
(Рогатинський район)

Площа району в адміністративних межах займає 91,8 тис. га., що становить 4,2 відсотка території Львівщини.

Корисні копалини: пісок, пісковики. Є мінеральні джерела. Річки — Свір, Гнила Липа, Золота Липа (бас. Дністра). Ґрунти дерново-підзолисті, сірі, світло-сірі й темно-сірі опідзолені та опідзолені чорноземи. Лежить у лісостеповій зоні. Ліси (граб, бук) займають 26,8 тис. га.

Історія[ред. | ред. код]

Археологічні пам'ятки Перемишлянського району

1.Городище давньоруське, с.Підгородище,урочище Городки (11-12 ст.) .На державному обліку з 5. 05.1972р, №183

2.Городище давньоруське. с.Підгородище, урочище Городище (11-15 ст.)

3.Селеще давньоруське , с.Болотня (10-13 ст.)

4.Селеще давньоруське с.Коросно (Коросне), урочище Фільварок,ми мі двома струмками, північно-західна околиця села (кін 13- поч. 14 ст)

5.Поселення черняхівської культури, с.Бачів, урочище Долина (3-4 ст.)

6.Поселення черняхівської культури, с. Кимир, урочище Гумнисько (3-4 ст.)

7.Поселення скіфського періоду, с.Лагодів,урочище Помірки,Липовиця (6-5 ст. до н.е.)

8. Поселення скіфського періоду, с.Лагодів,урочище Німецькі корчі (Залуки) (6-5 ст. до н.е.)

9. Могильник скіфського с.Лагодів,урочище Залука (6-5 ст. до н.е.)

10 Могильник липицької культури, с.Болотня, урочище Оселище (1-2 ст н.е)

11..Поселення черняхівської культури, с.Свірж,хутір Кутиська,урочище Стежки (3-4 ст)

12. Поселення трипільської культури с.Костенів, урочище За святим Яном ( 3 тис. до н.е.) На державному обліку від 19.07.1995р №529

13. Городище , с. Мостище, урочище Бучкова гора (11-13 ст.)

14. Городище с. Затемне, урочище Замчисько (10-11 ст.)-науково- популярний журнал "Наша спадщина №4 2017, с.56"

Історія району[ред. | ред. код]

Територія Перемишлянського району була заселена людьми ще у сиву давнину. Археологами досліджені поселення землеробських племен, які проживали тут у III тис. до н. е. З часів давньоруського періоду на території району залишився цілий ряд пам'яток оборонного будівництва.

Район утворено 4 грудня 1939 року. З 1962 по 1964 роки його територія була включена до складу Золочівського району. 4 січня 1964 року Перемишлянський район було відновлено, але в дещо змінених межах.

З 1965 року м. Перемишляни стало районним центром.[2] 05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Великоглібовицьку сільраду Пустомитівського району до складу Перемишлянського району.[3]

Боротьба ОУН - УПА на території Перемишлянського району[ред. | ред. код]

Звіт про діяльність відділів УПА за лютий 1944 р. у Бережанській окрузі 9 лютого 1944 р.

ЗВІТ Відплатні акції: В ночі з 3–4 лютого відділ “Сіроманців” виконав акцію на по[льсь]ке [сел]о Ганачів п[ов]. Перемишляни. Вбито біля 180 ляхів, ранено около 200, а решта [зг]оріла у вогні. Село спалено у 80 %. Лишилися лише муровані хат[и] і костел. [Ля]шня ставила великий опір: стріляли з трьох скорострілів, МП, [крі]сів, гранато[ме]тів і ручних гранат. Багато боронилось теж ґралями, сокирами і т.д. [З]брої їхньої не здобуто. Все згоріло. З нашої сторони втрачено 734 набоїв та [...] гранат. Втрат у людях жодних. Протокол перешлю.

ПРОТОКОЛ в справі відплатних акцій на поляках в пов. Перемишляни. Дня І.ІV.44 р. вбито в с. Біле 19 поляків, спалено ІІ господарств.

Дня 2.ІV.44 вбито 9 поляків, дві жидівки, які були на службі поляків. Дня 5.ІV.44 р. в с. Пнятин вбито 5 поляків. Дня 14.ІV.44 р. вбито 38 поляків в с. Жидовичі. В тому числі 4 жінки, які ставили опір. Спалено 14 господарств. Дня 15.ІV.44 р. в с. Тучне вбито 66 поляків, спалено 28 господарств. Дня 29.ІV.44 р. в с. Добряничі вбито 5 поляків і одного українця-сексота. Дня 29.ІV.44 р. в с. Утіховичі вбито 9 поляків. Дня 30.ІV.44 р. в с. Тучне вбито 4-ох поляків. Дня 29.ІV.44 р. в с. Прибин вбито одну польську шовіністку й її господарство спалено. Дня 30.ІV.44 р. в с. Прибин вбито трьох поляків і спалено одно господарство. Дня 30.VІ.44* р. в с. Глібовичі вбито 42 поляків, на присілках: Мисьова 22, Містечка 36, Зарубина 27, Бечас 18, Неділиська 19, Грабник 19, Галина 80, Жабокрук [...] поляків. Всі акції проводила пов. боївка за допомогою УПА “Орли”. Вище заподані акції [н]а поляків переведено в зв’язку з подіями на Холмщині та тому, що вони дійсно співпрацювали з німцями і сильно паралізували нашу роботу в цьому терені. Постій, 12.V.1944 р. /–/ Г[ре]к

ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 34, арк. 268. Копія https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/01/NS_Tom_20_Voienna_okruha_UPA_Lysonia_1943-1952_Dokumenty_i_materialy.pdf

Найбільший бій УПА – Лисоня під командуванням сотника Яструба з большевиками під с. Уневом

(В бою під с. Уневом під командуванням сотника Яструба брав участь загін, в склад якого входять такі сотні: “Сіроманців”, під ком. хор. Косача, “Бурлаків”, під командуванням хор. Чорного, “Полтавців” під командуванням хор. Максима, сотня під командуванням к[омандира] Коса і сотня під командуванням ком. Довбні). Вже в п’ятницю дня 29.11.1944р.* у вечері наша розвідка донесла, що большевики концентрують свої сили в Перемишлянах. На ранок з 30 вересня 1944 р. сотник Яструб зарядив поготівля, досвітком о год. 4 вислано стежі на всі напрями, які донесли, що до с. Унева, Перемишлянський р-н і до монастиря приїхало около дві сотні большевиків, в тому напрямі вислано дві засідки по дві чоті, які мали за завдання розбити большевиків, вигнати їх з Унева та визволити арештованих (було припущено, що большевики роблять акцію на село). Одна засідка, котра пішла в напрямі північно-західному від с. Унева, натрапила на більшу силу большевиків, які ішли розстрільною на село, не чіпали їх, пірвали зв’язок з другою засідкою та була відрізана цілковито від табору і долучила пізно в ночі, не беручи участи в бою, нею командував ст. бул. Голка. Друга засідка йшла в південно-східний напрям від с. Унева і натрапила на большевицьку розстрільну, яка наступала на ліс. Наші зайняли боєві становища і почали обстрілювати большевицьку розстрільну. Цею засідкою командував хор. Чорний. Бій почався о год. 9-ій. Під наступом двох большевицьких наступів хор. Чорний відступив на лінію наших застав і зажадав помочі. О год. 10 сотник Яструб кидає туди дві [чоти] сотні “Сіроманців” під командуванням хор. Косача, які спільно з двома чотами Чорного спиняють большевицький наступ. Останні розвідчики, які повернули з с. Лонів, Словіти і Якторова донесли, що большевики зробили застави на всіх дорогах, що виходять з Унівського лісу та беруть нас в окруження. Ще перед боєм сотник Яструб визначив всім сотням становища так, що всі разом брали табор у колову оборону, маючи тісний зв’язок із собою. Сотня “Полтавців” під командою хор. Максима тримала оборонні становища в напрямі від Лонів та тримала зв’язок на правому крилі із сотні “Бурлаків”, на лівому з сотні під командуванням ком. Коса. Сотня під командою ком. Коса тримала оборонні становища в напрямі від Словіти і тримала зв’язок на правому крилі з сотнею “Полтавців”, на лівому з сотнею під команд[ою] Довбні. [Сотня під ком. Довбні] тримала оборонні становища в напрямі від Якторова і тримала зв’язок на правому крилі зі сотнею під командою Коса, а на лівому зі сотнею “Сіроманців”. Найбільший натиск провели большевики від Унева і тут наступали все новими резервами, які падали від вогню наших кулеметів. На інших відтинках чути було час від часу стріли, а це свідчило, що там тримають лише застави. Година 10.30 з боєвої лінії привезено перших ранених, між ними сотника вих. сотні “Бурлаків” Олімпа, який був тяжко ранений розривною кулею в груди. В 10.45 наслідком упливу крови [він] помер. Большевики почали довозити свіжі сили з Перемишлян, а навіть приїхало кілька танків, які посувались лінією в наш табор. На цій лінії, котрою їхав танок, стояв “кольт”, яким обстрілював ворожі розстрільні прославлений в багатьох боях роєвий вояк із сотні “Сіроманців”. Коли на лінії показався танк, тоді большевики з криком “Ура” кинулися в наступ, роєвий Вовк пустив кілька серій по розстрільній і примусив її залягти, а тоді протипанцирними кулями ушкодив танк і примусив його спинитися, а услузі розбитися. Після ушкодження першого танка большевики не посилали більше танків до наступу, лише почали обстрілювати наш табор гранатометами досить цільно. Одно стрільно попало близько гранатомета і зранило кількох з обслуги та примусило замовкнути нашому гранатометові, бо не було де вибрати в лісі нового становища. Кілька стрілів з большевицького гранатомета, які попали в середину нашого табору, не вибухли, як пізніше їх оглядали – в них не було зревателя, чи це припадок, чи саботаж – не відомо. Наші відділи били з трьох 82 мм. гранатометів, які цільно падали на ворожі становища і робили паніку серед большевиків, та проріджували їхні ряди. Продовж цілоденного бою, який тривав від год. 8-ї до 23-ї большевики провели 22 наступи, котрі заломилися об нашу оборонну лінію і не дали ворогові жодного успіху, лише втрати. Було припущення, що будуть наступати тільки до вечера, але у вечір виявилось, що вони хочуть тримати табор в окруженні цілу ніч, а на другий день знову продовжувати бій свіжими силами. Сотник Яструб дав наказ відв’язатись від бою і видістатись з окруження. Під покривом ночі фіри з раненими і табор наш почали відїздити окружною дорогою в південно-східному напрямі, а наші розстрільні дальше тримали становища. Коли табор і ранені опустили місце нашого постою, тоді дано наказ опустити становища. О год. 24 наші відділи нечутно для вуха ворога покинули становище і рушили за табором в тому напрямі. Наші втрати в тому бою 17 вбитих і 25 ранених. Ворог втратив (самі большевики казали), що[сь] 165 вбитих, в тому числі 8 старшин, наша розвідка доносить, що вбитих мали около 200-250, кількости ранених тяжко устійнити. Відв’язавшися від большевиків дня 30 вересня 1944 р. о год. 24 цілий курінь форсовим маршом пішов лісами поміж Липівцями [т]а Борщевом і о [год.] 10 дня 1 жовтня 1944 р. стали на короткий відпочинок в лісі коло с. Пнятина, Перемишлянський р-н. Стрільці змучені цілоденним боєм і 10 годинним маршом положилися відпочивати, а кухарі варили обід. В часі обіду о год. 16 розвідка донесла, що до с. Пнятина приїхали танки. Сотник Яструб не чекаючи закінчення обіду дав наказ готовитися до відходу і виїздити табором в напрямі Полюхова. Коли переднє обезпечення в якому йшла сотня “Бурлаків” вийшло з лісу і доходило до залізничного тору, то побачили три танки, які перетинали загонові дорогу. Побачивши танки переднє обезпечення і табор завернули до лісу. На наказ командира всі відділи зайняли становища і мали завдання не пустити ворога до лісу. Сотник Яструб взявши зі собою протитанковий кріс, пішов у боєву лінію і особисто одним вистрілом в танк збив його зі шляху та унешкідливив, чим примусив інші танки перестати під’їздити до лісу. Большевики догонивши нас танком коло с. Пнятина мали завдання зв’язати нас зі собою боєм, притримати в лісі до другого дня і підтягнути більші сили, зліквідувати нас. Ворог обставив всі лісові дороги, щоби нам відтяти доступ до більших комплексів лісу, але ми дочекалися до вечора, тихо вийшли з лісу, не натрапили на жодну ворожу заставу і пішли в південно-східному напрямі. Як сказалось пізніше, большевики про наш відділ не знали, бо на другий день почали наступати на ліс з кількох сторін і натрафили одні на других – розпочали сильну стрілянину між собою. Бій між ними тривав досить довго і як зорієнтувалися по говоренні цивільного населення, мали досить великі втрати вбитими і раненими. Остаточно по кількагодинному бою якось між собою порозумілись і стративши по “бандеровцах” слід завернули до Перемишлян. В бою під с. Пнятином впало з нашої сторони 7 стрільців вбитими і трьох ранених, які поранені виключно стрілами танкових гармат. В бою під с. Уневом і в облаві під с. Пнятином брало участь 1 000 большевиків, які маючи по дорозі танки не могли розбити нашого загону. Загальні втрати большевиків, стверджено остаточно нашою розвідкою, виносять 355 вбитих і ранених.https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/01/NS_Tom_20_Voienna_okruha_UPA_Lysonia_1943-1952_Dokumenty_i_materialy.pdf

Бій відділу “Полтавців” Дня 29.ХІІ.44р. коло присілка Кам’янка с.Мелна Рогат[инщина] мрачний ранок. Ранна зоря заповідає службовий підстаршина. Вислати стежу в напрямі села Корелич і дати заставу на краю ліса наказує чот. Семен. Заряджує поготівля, – бо не знати що сьогодні буде, каже службовий підстаршина. Хлопці готові, жартують, оповідають свої сни, обідають, а частина поміж стійки та веде в терені розвідку. Ранок проходить спокійно звичайним повстанським життям в таборі. Алярм! Стійка завважує в ліску від с. Кор[е]лич ворожу розвідку, година 8-м[а] чути з того напрямку стріли. Чотовий Семен наказує збірку, стягання стійок, затирання слідів постою і відхід стрілецьким рейдом в напрямі присілка Кам’янка, де кватирує решта відділу під командою ком. Максима. По дорозі розвідка доносить, що в с. Мелні більшовики зробили заставу від лісу і йдуть в напрямі присілка Кам’янки і Стиртиська. Ком. Максим дає наказ машерувати в напрямі присілка Пилипівка, де повинна бути решта відділу “Верховинці”, в с. Мелні чути стрілянину. До Кам’янки підходять більшовики. По дорозі получує розвідка з с. Корелич і оповідає, що більшовики зробили заставу від сс.. Корелич, Добрянич і Ферлеєва. По стрілам орієнтуємось, що більшовики є в с. Яглуш, Виспа і Дички. Ліс окружений – облава, гостинця перейти неможливо бо стоять танки. Скручуємо стрілецьким рядок в напрямі присілка Митці на с. Кореличі і йдемо пів. схід. Доходимо до краю ліса на узбіччя гори – чуємо крики… Ком. Максим наказує стати заняти колову оборону і приготовитись до бою. Чути виразні слова ворожої команди, більшовики близько підходять розстрільною до нас. Без наказу не стріляти! – іде по лінії наказ від ком. Максима. По замерзлій дорозі чути тарахкіт возів, якими підвозять більшовики тяжкі кулемети і гранатомети ближче наших становищ. З північної сторони понад Деброю в напрямі наших становищ посувається ворожа розстрільна: год 12-та розпочинається бій ми з усіх сторін окружені ворогом. Стріляти до ціли! – наказує чот. Калина, – держіться добре хлопці не відступайте, тут виходу намає, тільки сильний вогонь і прорив! Більшовики наступають яром з півночі по них заграли кулемети І-ої чоти та примусили їх до відступу. По короткій перестрілці ворог знову поновлює наступ і підходить до наших становищ на 50-30 м. Хлопці держаться добре не відступаючи ані на крок. Сильний перехресний вогонь і ворог утікає до закритих становищ, робить маневр і заходить нас з півн. заходу. Знову сильний перехресний вогонь але ворог вперто атакує дальше. Серед ворожої розстрільної завважують стрільці їхнього командира, який без-устанно кричить “Вперед! Вперед!” Ціляй ось тут! – кричить чот. Семен і взяв від вбитого стрільця кріса, – його ППШ затялося ціляє в командуючого більшовицького старшину, який паде на місці вбитий, решта втікає до заду залишивши на полі бою кільканадцять вбитих і ранених. Бій затягається, чути густу стрілянину з кулеметів і гранатометів, по нашій стороні є вбиті і ранені, які готовлять гранати для розірвання себе щоб не попасти живим в руки ворога. Ворожій перстень навколо нас звужується. В півн. напрямі видно червоні ворожі ракети, які сигналізують про підмогу і рівночасно показують напрям своїм гранатометам. Серед густої стрілянини нечутно під’їздять 3-ри тяжкі танки у віддалі від нас на 200-300 м. починають острілювати наші становища з легких гарматок і з танкових кулеметів. Залога одного танка, яка вилізла з нього і готовилась до обстрілювання наших становищ, була знищена вогнем нашого кулемета, – танк ушкоджено, 2-а другі танки завертають назад і перестають бути для нас шкідливі своїм нецільним вогнем. Змінивши напрям танки знову появляються недалеко наших становищ. Серед розгару бою паде наказ приготовити гранати і іти на пролом! По лісі розлягся вибух кільканадцятьох ручних гранат і могутнє “Слава”! з сотні грудей українських повстанців і ми пішли на пролом ворожого перстеня. Ворог несподівався нашого нагального наступу і почав цофатися до заду, але опам’ятавшись від перших вибухів старається нас здержати в окруженні. Сильний вибух гранат і 379 могутнє “Слава”! вдруге, і ми починаєм виходити з ворожого окруження. В часі прориву паде смертельно ранений ком. відділу Максим говорячи останні слова: “Хочу бачити Україну вільною, а Київ столицею сходу”! і на все пращається з близькими стрільцями командир і чот. Семен перебирає команду над відділом і виводить його з ворожого окруження. По лісі ще більшовики роблять кілька засідок, які ми ліквідуємо і переходимо на другий бік річки Свірж, в ліси Бібреччини. Тут залишаємо ранених і ідемо дальше на відпочинок. В цьому бою наші втрати виносять: 21 вбитий і 11-ть ранених між ними ком. Максим і 4-ох роєвих. Ворог втратив: як донесла розвідка коло 200 вбитих і 180 ранених. Подали політвиховники відділів, учасники рейдів і боїв.(ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 66, арк. 113-114. Копія.)

2 квітня 1945 р. сотня “Верховинців” зробила три засідки трьома чотами з таким розположенням: 2-а чота зробила засідку в с. Добряничах на гостинці від с. Утіхович. 1-а чота зробила засідку в с. Короличах на шляху Перемишляни–Рогатин. Рівночасно 3-а чота мала зробити засідку в с. Остаповичах. Спецвідділ вже в 3-ій годині попав під Остаповичами на большевиків не встигши навіть заняти становищ. По короткій перестрільці чота відступила маючи двох ранених, де один з них помер (стр. Рожевий). Більшовикам знищено кулемет з обслугою. Більшовики думали, що чота відступила в напрямі Добряниць і подалися туди, попали в засідку другої чоти. Роєвий Месник відкрив по большевиках вогонь і знищив 14 большевиків, решта відступила. Через 15 хв[илин] большевики за горою переорганізувалися і почали наступ на наші становища. В тому часі ком. відділу, котрий був при першій чоті висилає на поміч 2-ій чоті два рої під командою чот. Соловейка, які обійшли большевиків зі заходу і вдарили на них кулеметним вогнем, після того большевики втекли до району. Коло год. 10 від сторони с. Брюхович показалася більша сила більшовиків з гарматкою і танкеткою, наші чоти на наказ ком. відділу відступили до лісу. Більшовики відкрили до опущених становищ сильний вогонь з гарматки і кулеметів. У висліді бою більшовики втратили 26 вбитих і 9 ранених, наші втрати двох вбитих (заст. чот. Муреска і кулем. Гад*), та один легко ранений. 2 квітня 1945 чота відділу “Полтавців” зробила засідку в с. Камир при шляху Бібрка-Перемишляни. Рівночасно чота відділу “Риболовців” забезпечувал[а] засідку від сторони [райцентру] Перемишляни. Засідка розмістилась в кількох на [...] у віддалі 20 мет[рів] від шляху. В засідку попало дві підводи які зліквідовано і 12 стрибків, які йшли на допомогу тим большевикам, що їхали підводами. У висліді засідки зліквідовано 9 больш[евиків] в тому стар. лейтенанта НКВД Малишкіна, 6 зловлено живими в тому воєнрук і кількох поранено. Здобуто: 5 кулеметів, 2 автомати, 2 самозарядки, 8 крісів і 3 пістолі. Успішному проведенні засідки допоміг ст. віст. Орел, який получився телефоном з сільради Кимера (представившись як голова сільради) із Сві[р]жем і Перемишлянами. Довідавшись про малі сили большевиків і повідомив про “великі сили повстанців”, цим здезорєнтував большевиків. Чота відділу “Риболовців”, яка тримала заставу на шляху Кимир–Уськоничі задержала большевиків, які їхали на допомогу до Кимера, вбиваючи 7 больш[евиків], з нашої [сторони] не було втрат.https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/01/NS_Tom_20_Voienna_okruha_UPA_Lysonia_1943-1952_Dokumenty_i_materialy.pdf

березень 1947р органами НКВС було розгромлено кущ ОУН "Гая" у складі 5 чоловік.https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/01/NS_Tom_05_Borotba_proty_UPA_i_natsionalistychnoho_pidpillia_kn2.pdf

Повстанці з Перемишлянщини[ред. | ред. код]

1. Буг – рік нар. 1923, освіта серед. і три триместри мед[інституту]. Симпатик до 1943 року опісля член ОУН. Родом з Перемишлянщини.

2. Орлич – рік нар. 1909, освіта сер. і тримісячний адмін[істративний] курс. Член ОУН з 1938 р. провідник ІНО*. Походить з Перемишлянщини

3. Богдан: р. нар. 1924, освіта 7 кл. сер. школи, член ОУН від 1938 р. підр[айоновий] пропагандист. Походить з Бережанщини. 16. Зенон: р. нар. 1914, освіта 6 кл. нар.[школи]. В ОУН від 1932 р. районів пропагандист, Перемишлянщина

4. Мирон: р. нар. 1923, освіта нар. і дворічна торгівельна, 5 місяців вищий торгівельний курс. В ОУН від 1941 р. районів проп. Перемишлянщина.

5. Крук: р. нар. 1923, освіта семен. матура, учитель. До ОУН належ[ить від] 1940 р., рай пропагандист. Родом з Перемишлянщини.

6.“Боднаренко”(? –07.1944,біляс. ПлоскаПеремишлянського р-ну Львівської обл.). Інструктор та к-р чоти в підстаршинській школі ВО “Лисоня” (04-07.1944); походив із СУЗ

7.Івахів Василь (“Рос”, “Сом”, “Сонар”; 18.04.1908, с. Подусільна Пере мишлянського р-ну Львівської обл. – 13.05.1943, с. Черниж Маневицького р-ну Во линської обл.). Крайовий військовий референт ОУН ПЗУЗ (1942–1943), організатор і перший командир УПА на Волині (1943); підполковник УПА (з датою смерті), відзначений Золотим Хрестом бойової заслуги УПА І кл. (з датою смерті).

8.Ковальський Юліян (“Гарпун”; 24.11.1918, с. Липівці Перемишлянського р-ну Львівської обл. – 13.05.1943, с. Черниж Маневицького р-ну Волинської обл.). Шеф штабу УПА на Волині (1943), сотник УПА (з датою смерті).

9.Паук Михайло (“Загір”; ?, с. Великі Глібовичі Перемишлянського р-ну Львівської обл. – весна 1945, Львівська обл.). Вишкільний референт крайового проводу ОУН у Великонімеччині (1942), згодом, ймовірно, курсант старшинської школи УПА “Олені”(1944) і, ймовірно, надрайонний провідник ОУН Городоччини (1945).

10. Горбаль Іван (“Назар”, “Артем”; ?, с. Великі Глібовичі Перемишлянського р-ну Львівської обл. – ?). Член охорони Романа Шухевича, 14.08.1945 при виявленні криївки в с. Рай поранений потрапив до рук більшовиків (у підпіллі вважали, що він загинув); відзначений Золотим Хрестом бойової заслуги І кл. (1945),


СПИСОК вбитих, ранених та залишених з відділу “Рубачів” (З бою 7.ІХ.44 р. біля с. С[лов’ятин]) Вбиті: 1. Голуб Василь Пастернак [с. Ут]іховичі п[ов.] Перемишляни 2. Горкий Гричух с. Плетеничі п[ов.] Перемишляни 3. Бух Довгополий Зенко с. Малашівці п[ов.] Тернопіль 4. Олесь Кіценюк Микола с. Білка пов. Перемишляни.

Ранені: 1. Зенко Петро Онуфрик с. Пуків пов. Рогатин 2. Марко с. Новосілка п[ов.] Підгайці 3. Каня с. Осталовичі [пов.] Перемишляни 4. Монька с. Біле пов. Перемишляни 5. Луг пов. Золочів 6. Клен Кубринович Іван с. Неділиска пов. Перемишляни.

Залишені: 1. Звідун Василь Бандура с. Мартинів нові п[ов.] Рогатин 2. Запорожець 3. Лис Ільчишин с. Ладанці п[ов.] Перемишл[яни] 4. Бистрий Петро Трофим’як м. Перемишляни 5. Кожем’яка с. Осталовичі [пов.] Перемишляни [6. Сивий пов. Перемишлян. Загальний стан: 153 чол. з того вбитих 4 чол. Ранених 6 чол. залишених 6 чол. Осталось: 137 чол. ЦДАВО, ф. 3833, оп. 2, спр. 63, арк. 74. Оригінал. Рукопис.1

Репресіїї НКВС- КДБ[ред. | ред. код]

Дня 4.9 1945 р до с. Корелич наскочили 32 большевики, де зловили кількох дятьків та кущ. Арсена. Дня 8.9 наскочили большевики на с. Біла, зловили сільського інформатора, який всипав криївку, звідки витягнули живими дд. Марка, Довбуша і Оленя. Дня 28.9 большевики наїхали на криївку, де умовив їх Байда (кущевий з Болотні), звідки витягнули живими Байду і Ворона, а д. Хмеля вбили. Дня 5.9 15 стрибків зайшло до с. Втіхович і в хаті застукали дд. Руха і Горіха. По короткій перестрілці оба впали. Дня 13.9 НКВД наскочило на хутір Під Телячим коло Болотні. На хуторі було трьох повстанців. Побачивши большевиків, двох втікло, а один сховався до шафи. На провірку до хати входить капітан з двома бійцями. Повстанць вбиває капітана, інші большевики втікають. Повстанець, користуючи з нагоди, вибігає ціло в поле. Дня 23.9 відділ ч[ервоно]армійців, що квартирував в Перемишлянах, не одержавши через два дні харчів, розбив магазин наркомзагу і розграбив його, коли НКВД-ист Дяченко хотів арештувати одного ч[ервоно]армійця за саботаж, цей вбив його.https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/02/NS_Tom_13_Voienna_okruha_UPA_Buh_1943-1952_kn2.pdf

Вибори 1946р ....Коли в багатьох селах взагалі не щастило зігнати людей на мітинґ або люди вперто відмовлялися від участи в комісії, більшовики ловили на вулиці першого!ліпшого чоловіка, затримували його, питали про ім'я і прізвище, записували собі і про! голошували, що даний чоловік є головою чи членом вибор! чої комісії. Протести цієї особи і присутних були даремні. В такий спосіб «вибрано» виборчі комісії, напр., в сс. Кореличі, Утіховичі, Тучне, Глібовичі, Сіжки, Кімир, Коросне, Лагодів, Липівці, Борщів, Пнятин, Ладанці (р!ни Перемишляни, Львів! ської обл.)https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/01/Tom_09_Ukrainska_Holovna_Vyzvolna_Rada_Dokumenty_ofitsiini_publikatsii_materiialy_Knyha_2_1946-1948.pdf

Історія Перемишлян[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про Перемишляни датується 1437 роком. Вчені роблять припущення, що назву міста дали переселенці із Перемишльського князівства. На кінець XVI — початок XVII ст. припадає бурхливий розвиток Перемишлян та околиць, як важливих осередків торгівлі, промислів і культури. У першій чверті XVII ст. Перемишляни отримали магдебурзьке право, і в документах того часу згадуються як місто-фортеця, оточене земляним валом і дерев'яною оборонною стіною з бійницями.

Якщо перша письмова згадка про Перемишляни датується 1437 роком, то в 1623 році уже згадується як місто.

Найдавнішими спорудами в місті є костел XVІІ ст. та церква Св. Миколая. У 1857 році в Перемишлянах П. Любинецький заснував школу бджільництва, яка була однією із перших шкіл пасічників у Галичині та Європі. Бджолярство було поширене на території Перемишлянщини з давніх часів. Це відобразилося і на гербі міста: солом'яний вулик-сапетка, а навколо нього кілька бджіл.

У 1860 р. Перемишляни стали повітовим містом, яке входило до Золочівського округу. У 1909 р. була збудована залізниця Потутори — Перемишляни-Львів, яка під час II світової війни була знищена.

Історія Бібрки[ред. | ред. код]

Бібрка — друге за величиною місто, розташоване у долині мальовничої річки Боберки. Вперше Бібрка згадується у Галицько-Волинському літописі і датується 1211 роком. Вважають, що герой Куликовської битви Дмитро Бобрюк за походженням із Бібрки. З XVII ст. відомий герб міста, на якому зображений бобер на купині.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

В адміністративному плані до Перемишлянського району віднесено 89 населених пунктів, об'єднаних у 29 місцевих рад, з яких — 2 міських і 27 сільських.

Економіка[ред. | ред. код]

Найбільші промислові підприємства району: перемишлянські з-д «Модуль» Львів. виробничого об'єднання «Мікроприлад», харчосмакова фабрика та меблевий комбінат, Бібрське заводоуправління цегельних заводів. Комбінат побутового обслуговування (Перемишляни) та 19 будинків побуту. С. г. району спеціалізується на вирощуванні зернових (пшениця, жито, ячмінь, овес) і тех. (цукр. буряки, льон) культур, тваринництво мол.-м'ясного напряму. Площа с.-г. угідь 1980 становила 53,6 тис. га, у тому числі орні землі — 39,8 тис. га, луки і пасовища — 13,5 тис. га. У П.р.—18 колгоспів, птахо інкубаторна станція, рай сільгосптехніка, рай сільгоспхімія.

Туризм[ред. | ред. код]

Район має значні ресурси: оздоровчі, спортивні та екскурсно—туристичні. Об'єктами туризму є пам'ятки архітектури XV ст.: костел Станіслава у с. Дунаїв, замок у с. Свірж, пам'ятка оборонної архітектури XV—XIX ст. — монастир-фортеця в с. Унів.

Транспорт[ред. | ред. код]

У районі достатньо розвинуте мережа доріг з твердим покриттям. Загальна протяжність доріг, які пролягають на території Перемишлянського району становить близько 370 км з них 77,5 з асфальтобетонним покриттям, серед яких такі автомобільні шляхи як Куровичі—Мукачево, Перемишляни—Бережани. Через територію району проходить автотраса Львів — Івано-Франківськ. Залізнична ст. Бібрка.

Населення[ред. | ред. код]

Нас. 59,6 тис. чол. (1981).

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[4]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 22 093 4537 3232 6419 4541 3218 146
Жінки 25 668 4255 3122 5886 5517 6332 556


Національний склад району станом на 2001 р.:[5]

національності кількість осіб %
українці 47 471 99,39
росіяни 145 0,30
поляки 101 0,21
білоруси 11 0,02
інші 35 0,08
всього 47 763 100

Загальна чисельність наявного населення Перемишлянського району станом на 1 січня 2016 року становила 38866 осіб. З них сільського населення — 28158 осіб, міського — 10708 осіб. У місті Перемишляни проживає 6885 осіб, у м. Бібрка — 3823 осіб.

Освіта[ред. | ред. код]

У районі — профес- тех. уч-ще, 60 заг.-осв. та 2 муз. школи.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

53 мед. заклади, у тому числі З лікарні. 68 клубних установ, 2 кінотеатри, 60 кіноустановок, 65 б-к.

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Перемишлянського району було створено 73 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 83,89 % (проголосували 28 057 із 33 446 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 73,33 % (20 575 виборців); Юлія Тимошенко — 11,60 % (3 256 виборців), Олег Ляшко — 6,18 % (1 733 виборців), Анатолій Гриценко — 4,22 % (1 183 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,43 %.[6]

ЗМІ[ред. | ред. код]

У П. р. видається газ. «Перемога» (1939 -1991рр). Газета "Нова доба" , "Простір"

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

У с. Свіржі П. р. народився укр. живописець В. Береза, у с. Білці — укр. радянський математик О. С. Парасюк.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розпорядження Президента України від 2 грудня 2019 року № 437/2019-рп «Про призначення Б.Гуменюка головою Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області».
  2. s:Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР
  3. Указ Президії Верховної Ради Української РСР № 3н-06 від 5 лютого 1965 р. "Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
  4. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Львівська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать. 
  5. Офіційна сторінка Всеукраїнського перепису населення. www.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 2017-07-03. 
  6. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-02-04. 

Джерела[ред. | ред. код]