Глухенький Микола Герасимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глухенький Микола Герасимович
Народився 6 грудня 1929(1929-12-06)
Хороль, Приморський край, Російська СФРР, СРСР
Помер 23 січня 1993(1993-01-23) (63 роки)
Фастів, Київська область, Україна
Поховання Інтернаціональне кладовище, м. Фастів
Діяльність Письменник, громадський діяч
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Володіє мовами Українська
Роки активності 1950 - 1990

Мико́ла Гера́симович Глухе́нький (6 грудня 1929, с. Хороль (нині Хорольского району Приморського краю) — 23 січня 1993, Фастів Київської області) — український письменник і перекладач, дисидент.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1939 році переїхав з батьками з Примор'я (Зелений Клин), де сім'я рятувалася від переслідувань, на Україну в Фастів. У 19481950 роках навчався на філософському факультеті Київського університету. У 1950 році був заарештований як член «Антирадянської повстанської організації» і засуджений до 10 років таборів ГУЛАГу. Звільнений у 1955 році, реабілітований у 1989 році.

У 1959 році закінчив історичний факультет Київського університету.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор історичних романів «Коліївщина» (Київ, 1966) та «Шляхи» (Київ, 1968), в яких відтворена широка панорама національно-визвольного селянського руху в Україні у 18 столітті, показані колоритні образи ватажків повсталих мас Івана Гонти, Максима Залізняка, Семена Неживого, Андрія Журби, Микити Швачки. Повість Миколи Глухенького «Михайло Максимович» (Київ, 1969) — художньо-біографічна розповідь про українського вченого-енциклопедиста XIX століття.

Перекладав твори російських авторів, серед них М. Алексєєва, Ю. Бондарева, з білоруської мови — В. Хомченка, Олеся Якимовича, з башкирської — Ібрагіма Гіззатуліна.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Фастові існують вулиця та провулок Миколи Глухенького[1].

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]