Гнатишак Микола Леонтійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Гнатишак
Микола Гнатишак
Микола Гнатишак
Народився 5 грудня 1902(1902-12-05)
Перемишль, Австро-Угорщина
Помер 8 листопада 1940(1940-11-08) (37 років)
Лібштадт, Третій Рейх
Громадянство ЗУНРПольська республіка
Національність українець
Alma mater Карлів університет
Галузь наукових інтересів літературознавство, філософія
Науковий ступінь доктор філософії і літературознавства
Відомий завдяки: Історія української літератури

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Гна́тишак Мико́ла Лео́нтійович (* 5 грудня 1902, Перемишль, Австро-Угорщина — † 8 листопада 1940, Лібштадт)  — теоретик та історик літератури, літературний критик, журналіст.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 5 грудня 1902 року в місті Перемишлі в родині викладача гімназії. Походження роду мав із Самбора. Середні школи закінчив у Бродах та Станіславі. Учасник визвольних-змагань. Мобілізований в армії УГА, де перейшов річку Збруч після «трикутника смерті». Працював в радянській Україні. У 1921 році повертається до Галичини. Батько залишився в УСРР та репресований, зумів втекти та померти у 1933 році. Вищу освіту здобував у Празі. Закінчує Карлів університет, де в 1927 році здобуває науковий ступінь доктора філософії і літературознавства. Проживає у Берліні, й працює на посаді асистента Українського наукового інституту. Публікується в славістичному щорічнику.

З 1930 року стає членом Українського історично-філологічного товариства.

У 1931 році переїжджає до Львова. Працює як у науковій так і у літературно-критичний частині. Викладає у Львівській греко-католицькій духовній семінарії, працює в католицькому журналі «Дзвони», тижневика «Мета», часописів «Рідна мова» та «Наша культура» де пише статі та рецензії. Які и у Варшаві під редакцією Івана Огієнка.

Після захоплення Львова радянськими військами виїжджає з родиною у Чехословаччину в Прагу. Отримує запрошення на посаду лектора Віденського університету. Захворів на онкологію. Працю свого життя «Історія української літератури» дописав лише в першій книжці під диктовку матері. Опублікована у 1941 році в Празі.

Помер 8 листопада 1940 року лікарні міста Лібштадт недалеко від Дрездена. Там і похований.

Науковий доробок[ред.ред. код]

Автор праць «Нова українська лірика в Галичині» (1934), «Українська романтична баляда» (1936), «Історія української літератури» (І, 1941).

Окремі роботи:
  • WS: Гнатишак М. Історія української літератури. — Прага: Видавництво Юрія Тищенка, 1941. — Кн. 1. — 132 с.
  • Гнатишак М. Література і суспільне життя // Дзвони. — 1937. — № 11-12. — С.77-82.
  • Гнатишак М. Нова українська лірика в Галичині на тлі західньоєвропейської поезії // Дзвони. −1934. — Ч. 6-7. — С. 307—321.

Література[ред.ред. код]

  • Гнатишак Микола // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1993. — Т. 1. — С. 389.
  • Ільницький М. Ідейно-етичний естетизм (Микола Гнатишак) // Критики і критерії: Літературнокритична думка в Західній Україні 20-30-х рр. ХХ ст. — Львів: ВНТЛ, 1998. — С.107-128.
  • Луців Л. М. Гнатишак «Нова українська лірика в Галичині на тлі західноєвропейської модерної поезії». Рецензія // Література і життя. Літературні оцінки. — Джерзі Ситі — Нью-Йорк: Свобода, б. р. — С. 375—378.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.