Голубєв Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Голубєв Сергій Володимирович
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png Сержант
Голубєв Сергій Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 24 січня 1979(1979-01-24)
Рівне, УРСР
Смерть 11 березня 2017(2017-03-11) (38 років)
Березове, Донецька область, Україна.
°Загиблий у бою
поховання: Рівне
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Університет Комп'ютерна академія «Шаг»
Псевдо Голуб
Військова служба
Роки служби 2014—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
Aidar battalion patch.png
 «Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
в.о. командира 2-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергі́й Володи́мирович Го́лубєв (24 січня 1979(19790124), м. Рівне, Українська РСР — 11 березня 2017, с. Березове, Мар'їнський район, Донецька область, Україна) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Позивний «Голуб».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1979 року в місті Рівне. Навчався у рівненській середній школі № 5. Закінчив рівненське Вище професійне училище за спеціальністю радіотехніка. Пізніше здобув освіту веб-дизайнера у Комп'ютерній академії «Шаг». Працював веб-дизайнером, розробляв рекламну продукцію.

Влітку 2014 року добровольцем пішов на фронт, у батальйон «Айдар», вереснем оформився офіційно, був снайпером-стрільцем. З жовтня 2015 — головний сержант взводу, виконував обов'язки командира 2-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади. 1 січня 2016 підписав контракт. Наприкінці жовтня 2016 року дістав вогнепальне поранення в ногу, але не кинув свого бойового побратима на полі бою. Лікувався півтора місяця, після чого повернувся на передову.

11 березня 2017 року загинув у бою з ворожою диверсійно-розвідувальною групою, разом із Антоном Дзериним, поблизу села Березове Мар'їнського району. Близько 14:00 «айдарівці» на спостережному пункті помітили з боку окупованого Докучаєвська пересування ДРГ у складі 4 бойовиків і відкрили вогонь на ураження з кулемету. Сергій встиг повідомити про напад, і на допомогу було вислано резерв. Після півгодинного бою ворог відступив, але в результаті зіткнення двоє українських захисників загинули[1][2].

Похований 15 березня на Алеї Героїв на кладовищі «Нове» м. Рівне[3][4].

Залишилися мати Людмила Павлівна, дружина Оксана Вікторівна та двоє дітей, — 12-річна Дарина і 7-річний Артем.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 60/2017 від 14 березня 2017 року, за особисту мужність, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
  • Рішенням Рівненської міської ради 18 серпня 2017 року присвоєне звання «Почесний громадянин міста Рівного» (посмертно).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]