Горинець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Село
Горинець
пол. Horyniec-Zdrój
Horyniec kościół zdrojowy.JPG
Герб
Герб

Координати

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Любачівський повіт
Гміна Горинець-Здруй
Перша згадка 1444 р.
Висота центру 270 м
Населення 2700 осіб (2013)
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Поштовий індекс 37-620

Горинець (зараз Горинець-Здруй, пол. Horyniec-Zdrój) — село у Польщі (Любачівський повіт, Підкарпатське воєводство), центр однойменної гміни. Знаходиться на східному Розточчі та є досить відомим курортним містечком. В останні роки, з розвитком туризму на Розточчі, Горинець відновлює свою популярність саме як курортний центр. Тут з'являються нові інфраструтурні об'єкти, готелі, санаторії, СПА та ін.

Курорт Горинець[ред. | ред. код]

Палац Понінських в Горинці

Аби підкреслити позиціонування Горинця саме як оздоровчого центру в 1998 році навіть було змінено назву селища, а точніще до неї було додано слово Zdrój, що в перекладі з польської означає «здравниця», місце для оздровлення, курорт тощо. Тому тепер офіціна назва населеного пункту Горинець-Здруй.

Лікування в Горинецьких закладах відбувається мінеральною водою (сульфідні води з високим вмістом мікроелементів), а також лікувальними грязями.

Лікувальні грязі з покладу поблизу села Подемщина називають ще чорним золотом. Насправді горинецькі грязі — це органічна суміш, що вини кла у процесі каріозу болотяних рослин. Тобто це специфічний вид торфу, який виник у водному середовищі та під вплвом хвойних лісів. Основні поклади грязів є у селі Подемщина, але воколицях Горинця є ще кілька інших родовищ.

Історія[ред. | ред. код]

Станом на 1 січня 1939 року чисельність населення — 2010 осіб, них 670 українців-грекокатоликів, 1020 українців-римокатоликів, 200 поляків та 120 євреїв.

У 1940-1941 і 1944 рр. Горинець був центром Горинецького району.

Греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці[ред. | ред. код]

Колишня греко-католицька церква в Горинці

Відомо, що перша церква у Горинці була дерев'яною. Проте жодної світлини чи опису церкви до наших днів не збереглось.

У 1818 році в Горинці збудовано нову греко-католицьку церкву, проте як придворну каплицю. Фундаторами каплиці були рід Стадницьких. З архітектурної точки зору це класичний храм з чотирьма масивними колонами в портику. А над входом до храму поміщено герб Шреняву — родовий герб Стадницьких. Після побудови Стадницькі одразу ж віддали святиню під опіку УГКЦ і аж до 1947 року це була греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці.

У 1924 році патронами парафії були кн. Поніньські. А парохом у той же час був о. Михайло Стецишин.

Після 1947 рокуі до сьогодні церкву перетворено на римо-католицький костел св. Якова Стрепа (галицько-львівського римо-католицького єпископа, польського релігійного діяча). У 1984 році до старої частини церкви прибудовано новий просвітерій та наву.

Українські освітні, культурні, релігійні установи до II світової війни[ред. | ред. код]

До 2 світової війни у селі діяла греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці.

Також у селі була читальня «Просвіти», товариство «Сокіл».

Скульптура Григорія Кузневича[ред. | ред. код]

Пам'ятник до реставрації 2016 р.
Пам'ятник до реставрації 2016 р.

Поблизу кладовища збереглася одна з найкращих робіт відомого українського скульптора Григорія Кузневича (нар. у с. Старе Брусно) — пам'ятник польським воїнам, полеглим в українсько-польській війні, датований 1928 роком. Зі мистецької точки зору цей монумент вражає своєю пишнотою та ідеєю. Виконаний у класичному стилі монументально-декоративної скульптури, пам'ятник складається з високої пишно прикрашеної дрібними елементами колони, котру увінчує сокіл, що, розправивши крила, ніби збирається злетіти в небо, а під колоною сидить, похиливши голову, змучений солдат.

Існує кілька версій про те, чому патріот українець виконав таке скульптурне замовлення. Дослідник творчості Г. Кузневича С.Пахолко стверджує, що Григорій виконав цю роботу, увінчуючи у ній славу воїнів УГА, оскільки у написі, що в той час був на пам'ятнику, не згадувалось польського війська: «ZA WOLNOŚĆ ZIEMIĘ I OJCÓW WIARĘ ZA PAMIĄTKI NASZE NARODOWE KREW SIĘ POLAŁA W SZARE DNI GRUDNIOWE. POLEGŁYM — NARÓD 1928». Саме у грудні 1918 року відбувалися найзапекліші бої за Львів, у якому найбільше працював скульптор Кузневич. Є й така версія, що після багатьох невдач та повернення в рідне село Григорій таким чином просто змушений був заробляти собі на життя, тобто проект по своїй суті був комерційний.

Доля горинецького пам'ятника теж є дещо трагічною, оскільки у ніч з 2 на 3 травня 1943 року він сильно пошкоджений українськими націоналістами, як помста за масові виселення українців з околиць Горинця на Бессарабію у 1941 р. Зокрема в ту ніч з колони безслідно зникла скульптура сокола.

ПІсля цього інциденту пам'ятник кілька разів «реставрувався», зокрема у 1969 та 1993 роках, під час першої реставрації на місце сокола було встановлено недолугу з мистецької точки зору скульптуру орла: великого, масивного, що порушувало гармонійне сприйняття пам'ятника.

У 2016 році будо здійснено професійну реставрацію пам'ятника. Відновлено також скульптуру сокола за первісним проектом.