Перейти до вмісту

Горщик (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Горщик
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Горщиківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18060050010088924 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване XIX століття
Населення 2406 (2001)
Площа 3,602 км²
Густота населення 667,96 осіб/км²
Поштовий індекс 11560
Географічні дані
Географічні координати 50°53′52″ пн. ш. 28°18′14″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		202 м
Найближча залізнична станція Омелянівка
Відстань до
залізничної станції 		1 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Центральна, 31, с. Горщик, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11560
Карта
Горщик. Карта розташування: Україна
Горщик
Горщик
Горщик. Карта розташування: Житомирська область
Горщик
Горщик
Мапа
Мапа

CMNS: Горщик у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Горщик.

Го́рщик — село в Україні, адміністративний центр Горщиківської сільської територіальної громади Коростенського району Житомирської області. Чисельність населення становить 2 406 осіб (2001). У 1923—2016 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради. До 1939 року — колонія.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Розташоване за 30 км західніше районного центру, за 1 км від залізничної станції Омелянівка та за 2,5 км від автодороги Мозир—Вінниця[1].

Населення

[ред. | ред. код]

За довідником 1885 року в поселенні мешкало 479 осіб[2].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 728 осіб, з них: православних — 687, чоловіків — 366, жінок — 362[3].

Наприкінці 19 століття в поселенні налічувалося 560 мешканців, дворів — 96[4], у 1906 році — 561 мешканець, дворів — 110[5], у 1910 році — 600 жителів[6], у 1923 році — 1 138 мешканців, дворів — 174[7], у 1924 році — 1 278 осіб (з перевагою населення німецької національности), дворів — 235[8].

На початок 1970-х років в селі було 652 двори із населенням 2 687 осіб[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 2 839 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 2 406 осіб[9].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:

Мова Відсоток
українська 97,84 %
російська 1,91 %
інші/не визначилися 0,25 %

Історія

[ред. | ред. код]

Засноване в другій половині 19 століття[1]. Колишнє лютеранське поселення, лежало за 25 км південно-західніше Коростеня. Лютеранська парафія — Житомир[6].

За довідником 1885 року — сільце різночинців у Іскоростській волості Овруцького повіту Волинської губернії, за 22 версти від Іскорості. Була школа[2].

Наприкінці 19 століття — колонія Іскоростської волості Овруцького повіту Волинської губернії, за 63 версти від Овруча[4].

У 1906 році — колонія Іскоростської (згодом — Коростенська) волості (2-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру м. Овруч становила 63 версти, до волосного центру містечка Іскорость — 25 верст. Поштове відділення — міст. Іскорость (згодом — Коростень)[5].

В березні 1921 року, в складі волості, увійшло до новоутвореного Коростенського повіту. У 1923 році включена до складу новоствореної Горщиківської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Коростенського (у 1924—30 роках — Ушомирський) району Коростенської округи; адміністративний центр ради[11]. Розміщувалася за 25 верст від районного центру міст. Коростень[7]. 1 червня 1935 року, в складі сільської ради, передана до Коростенської міської ради Київської області У 1939 році віднесена до категорії сіл. 28 лютого 1940 року повернуте до складу відновленого Коростенського району Житомирської області[11].

Під час загострення радянського терору 1937—38 років органи НКВС заарештували та позбавили волі на різні терміни 64 мешканців, з яких 38 осіб розстріляно. Всі постраждалі реабілітовані[12].

На фронтах Другої світової війни воювало 325 селян, 283 з них нагороджені орденами й медалями, 57 загинули. На їх честь у 1954 році встановлено обеліск.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 2 355 га угідь, з них 1 631 га — рілля. Спеціалізація: вирощування зернових культур, льону, картоплі, м'ясо-молочне тваринництво. 121 селянина нагороджено орденами й медалями СРСР. У селі були середня школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт[1].

22 липня 2016 року увійшло до складу новоутвореної Горщиківської сільської громади Коростенського району Житомирської області[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Горщик, Коростенський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
  2. ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 229. (рос. дореф.)
  3. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. ↑ а б Horszczyk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 586. (пол.)
  5. ↑ а б Горщикъ // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 163. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 18 травня 2025.
  6. ↑ а б Дизендорф В. Горщик // Немцы России. Населенные пункты и места поселения (PDF). Wolgadeutsche (рос.). Москва:«ЭРН», 2006. с. 126. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 17 травня 2025.
  7. ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 125. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 13 травня 2025.
  8. ↑ Національні меншості на Україні (реєстр селищ) (PDF). Харків: Центральне статистичне управління УСРР. 1925. с. 16. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2021. Процитовано 18 травня 2025.
  9. ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 18 травня 2025.
  10. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  11. ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 8, 67, 251. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 18 травня 2025.
  12. ↑ «Реабілітовані історією» (Житомирська область). Архів оригіналу за 12 лютого 2021.
  13. ↑ Горщиківська сільська рада Житомирська область, Коростенський район. Верховна Рада України. Процитовано 30 липня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Горщик_(село)&oldid=46398715