Горячев Юрій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Юрій Горячев
Особові дані
Повне ім'я Юрій Петрович Горячев
Народження 16 червня 1960(1960-06-16) (59 років)
  Одеса, УРСР
Зріст 186 см
Вага 80 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1977—1978
1984
СРСР «Чорноморець» (Од)
СРСР «СКА-Карпати»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1979—1983 СРСР «Чорноморець» (Од) 88 (27)
1985 СРСР «Чорноморець» (Од) 3 (0)
1986—1987 СРСР «Колос» (Н) 79 (27)
1988 СРСР «Ністру» 12 (4)
1988—1993 СРСР/Україна «Суднобудівник»/«Евіс» 170 (64)
1992 Молдова «Буджак» (К) 12 (2)
1993 Угорщина «Дебрецен» 0 (0)
1993—1994 Швейцарія «Вальд» 15 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Юрій Петрович Горячев (нар. 16 червня 1960, Одеса, УРСР) — радянський та український футболіст, нападник. Майстер спорту СРСР з 1982 року. У вищій лізі чемпіонату СРСР провів 91 матч, забив 27 голів. Під 43 номером увійшов в 50-ку з найкращих гравців одеського Чорноморця за версією football.ua[1]. Входить до числа українських гравців, які забивали більше ста м'ячів у чемпіонатах СРСР (забив 119)[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Уродженець Одеси. Вихованець СДЮШОР «Чорноморець». Перший тренер - А. В. Руга. У першому повноцінному сезоні в основному складі «Чорноморця» продемонстрував високу результативність. Став найкращим бомбардиром команди в 1980 році (14 голів). У 1981 році забив 8 м'ячів у складі «моряків». З наступного сезону показники нападника почали падати. За три останні роки в складі «моряків» Горячев відзначився лише п'ятьма голами за основний склад (ще 23 було забито за дублерів, де Юрій ставав найкращим бомбардиром в сезонах 1982 і 1985 років). У 1984 році проходив військову службу в молодіжній команді львівських «СКА-Карпат», після чого повернувся до «Чорноморця». Продовжив кар'єру в першій лізі в команді «Колос» (Нікополь).

Сезон 1988 року розпочав у складі кишинівського «Ністру». У «Суднобудівник» перейшов у липні 1988 року на запрошення тренера «корабелів» Геннадія Лисенчука. Дебют у команді відбувся 20 липня у Рівному в грі з «Авангардом». Лік забитим м'ячам у миколаївській команді Горячев відкрив у першому домашньому матчі з житомирським «Спартаком» на 31-й хвилині. У 1990 році в заключному турі в матчі на виїзді з черкаським «Дніпром» зробив дубль, який приніс «Суднобудівник» срібні медалі української зони другої ліги. Тричі ставав найкращим бомбардиром команди в чемпіонаті СРСР (1989 і 1991 самостійно, 1988 спільно з Грозовим і Машніним).

У першому чемпіонаті України також став найкращим бомбардиром миколаївської команди (1992). Всього в миколаївському «Суднобудівнику» й «Евісі» (так стала називатися команда після розпаду СРСР) в рамках чемпіонатів СРСР і України зіграв в 170 матчах забив 65 голів. Це четвертий результат в історії команди.

Восени 1992 року виїхав до Молдови за клуб вищої ліги «Буджак». Потім деякий час перебував в угорському «Дебрецені».

Останнім клубом в кар'єрі Горяєва став швейцарський «Вальд» з Цюриха.

Після закінчення ігрової кар'єри повернувся в Одесу і зайнявся бізнесом. Регулярно виходить на поле в складі команди ветеранів одеського «Чорноморця».

Досягнення[ред. | ред. код]

Клубні[ред. | ред. код]

Індивідуальні[ред. | ред. код]

  • СРСР 4-е місце в списку найкращих бомбардирів чемпіонату СРСР: 1980 (14 голів)

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • СРСР Майстер спорту СРСР: 1982

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]