Лисенчук Геннадій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Геннадій Лисенчук
Особові дані
Повне ім'я Геннадій Анатолійович Лисенчук
Народження 18 грудня 1947(1947-12-18) (70 років)
  СРСР Жердєвка, Тамбовська область
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1968
1969
1970—1972
1973—1977
1978—1979
1980
1982
СРСР «Дніпро» (Кременчук)
СРСР «Шахтар» (Кадіївка)
СРСР «Зоря» (Ворошиловград)
СРСР «Таврія» (Сімферополь)
СРСР «Крила Рад» (Куйбишев)
СРСР «Металург» (Запоріжжя)
СРСР «Колос» (Нікополь)
4 (-10)
16 (-21)
? (-?)
? (-?)
56 (-60)
15 (-?)
1 (-3)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1984
1986—1987
1988—1989
1990
1990—1991
1994 —2012
СРСР «Колос» (Нікополь)
СРСР «Колос» (Нікополь)
СРСР «Суднобудівник» (Миколаїв)
СРСР «Ворскла» (Полтава)
СРСР «Кривбас» (Кривий Ріг)
Україна Україна (футзал)
Звання, нагороди
Нагороди
Заслужений тренер України
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України
Відмінник освіти України
Майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 6 квітня 2010.

Геннадій Анатолійович Лисенчук (або Лісенчук; * 18 грудня 1947, Жердєвка, Тамбовська область[1]) — радянський футболіст, український футбольний і футзальний тренер. Воротар, грав, зокрема за «Зорю» (Ворошиловград), «Таврію» (Сімферополь) і «Крила Рад» (Куйбишев). Майстер спорту СРСР (1979). Завідувач кафедри футболу НУФВСУ, доктор наук з фізичного виховання і спорту, член-кореспондент Української академії наук. Заслужений тренер України, заслужений працівник фізичної культури та спорту України, відмінник освіти України.

Головний тренер національної та молодіжної збірних команд України з футзалу. Голова Асоціації міні-футболу (футзалу) України. Батько футбольного судді Сергія Лисенчука.

Життєпис[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Закінчив 8-річну школу та технікум цукрової промисловості.

Закінчив загальнотехнічний факультет Луганського машинобудівного інституту (1973) за фахом «інженер-механік», Сімферопольський державний університет (1979), факультет фізичного виховання за спеціальністю «тренер-викладач з футболу», Вищу школу тренерів у Москві (1982–1984), аспірантуру Центрального інституту фізичної культури у Москві (1989).

Ігрова кар'єра[ред.ред. код]

Починав грати в рідному містечку Жердєвка за команду школи, згодом — за команду місцевого цукрового заводу. У 20-річному віці в Полтаві, де Лисенчук гостював у сестри, його помітив тренер місцевого «Колоса» Володимир Аксьонов.

Виступав голкіпером у командах «Сільбуд» (Полтава), «Дніпро» (Кременчук), «Шахтар» (Кадїївка), «Зоря» (Ворошиловград), «Таврія» (Сімферополь). У «Крилах Рад» (Куйбишев) був капітаном і одним із лідерів куйбишевської команди, воротареві пропонували перейти до московського «Спартака». Наприкінці кар'єри виступав за «Металург» (Запоріжжя) і «Колос» (Нікополь).

Бронзовий призер VII Спартакіади Народів СРСР 1979 року у складі збірної РСФСР, за що отримав звання «майстер спорту СРСР з футболу».

Тренерська та наукова діяльність[ред.ред. код]

Тренував футбольні команди «Колос» (Нікополь), «Суднобудівник» (Миколаїв), «Ворскла» (Полтава), «Кривбас» (Кривий Ріг).

У 1991–1992 роках працював провідним спеціалістом відділу спортивних ігор Міністерства України у справах молоді та спорту. З 1993 року — голова Асоціації міні-футболу (футзалу) України. З 1996 року — член технічного комітету міжнародної студентської спортивної федерації (FISU).

З 1992 року — завідувач кафедрою футболу Національного університету фізичного виховання та спорту. Член Наукової ради НУФВСУ, професор, доктор педагогічних наук, Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України.

Серед найбільших досягнень футзальних збірних України під керівництвом Геннадія Лисенчука:

  • 3 місце на молодіжному чемпіонаті світу (1996)
  • 3 місце на чемпіонаті світу (1996)
  • 1 місце на молодіжному чемпіонаті світу (1998)
  • 2 місце на чемпіонаті Європи (2001)
  • 2 місце на чемпіонаті Європи (2003)
  • 1 місце на молодіжному чемпіонаті світу (2004)
  • 4 місце на чемпіонаті Європи (2005)
  • 3 місце на молодіжному чемпіонаті світу (2006)

29 листопада 2012 року Геннадій Лисенчук подав у відставку з поста президента АМФУ та головного тренера збірної України з футзалу[2].

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]