Господарський кодекс Бельгії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Господа́рський ко́декс Королі́вства Бе́льгія або Кодекс господа́рського пра́ва Бельгії (англ. Code of Economic Law; фр. Code de droit économique; нід. Wetboek van Economisch Recht; нім. Wirtschaftsgesetzbuch) — кодифікований законодавчий акт Королівства Бельгія, прийнятий 28 лютого 2013 року, що систематизував основні законодавчі правила у сфері господарського права, як-от загальний статус компаній, законодавство про конкуренцію, захист прав споживачів, безпеку продуктів та послуг, господарські контракти, електронну комерцію, банківську справу та фінанси, право промислової власності, провадження у спеціалізованих комерційних судах тощо.

Кодес набрав чинності 21 травня 2014 року.

Цілі кодексу[ред. | ред. код]

Законодавець Бельгії передбачив три основні цілі в Кодексі.

Це гарантування:

• свободи підприємництва,

• справедливості господарських операцій і

• захист прав споживачів.

Історія прийняття[ред. | ред. код]

Ідея модернізації господарського законодавства та розробки кодексу виникла 2006 року після роботи круглого столу, організованого Міністерством економіки Бельгії за участі вчених (економістів та експертів з правових питань) та громадських організацій.

При модернізації бельгійського господарського законодавства перед розробниками було поставлено завдання:

• проаналізувати господарське законодавство

• запропонувати проект кодифікованого акту замість розрізненого набору правил, розташованих у численних законах та королівських указах.

Потреби завадити «нормативній інфляції» (inflation normative), необхідність «сприяти інтеграції бельгійського господарського права в концепт європейського права», а також «дати чітке уявлення про роль державної влади в регуляції економічної активності та визначити, які інструменти вона має», зазначаються серед основних причин прийняття Кодексу у доповіді Міністерства економіки Бельгії[1].

Структура Кодексу[ред. | ред. код]

Кодекс складається з вісімнадцяти книг.

• КНИГА I. Визначення

• Книга II. Загальні засади

• Книга III. Свобода заснування, надання послуг та загальних зобов’язань компаній

• Книга IV. Захист конкуренції

• Книга V. Конкуренція та ціноутворення

• Книга VI. Ринкові методи та захист прав споживачів

• Книга VII. Платіжні та кредитні послуги

• Книга VIII. Якість продуктів та послуг

• КНИГА IX. Безпека продуктів и та послуг

• КНИГА X. Контракти комерційних агентств, контракти ділового партнерства та переддоговірні контракти

• КНИГА XI. Інтелектуальна власність

• КНИГА XII. Право електронного господарсювання

• КНИГА XIII. Консультування

• КНИГА XIV. Ринкові методи та захист прав споживачів у професійному середовищі

• КНИГА XV. Примусове виконання

• КНИГА XVI. Альтернативне вирішення спорів для споживчих конфліктів

• КНИГА XVII. Провадження у спеціалізованому суді

• КНИГА XVIII. Інструменти кризового управління.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Evaluation et modernisation du droit économique // http://economie.fgov.be/fr/binaries/report_fr_tcm326-81424.pdf.

Джерела[ред. | ред. код]