Гофер (гризун)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гофер
Період існування: пізній міоцен — наш час
Geomys bursarius
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Гоферові (Geomyidae)
Рід: Гофер (Geomys)
Rafinesque, 1817
Типовий вид
Geomys bursarius
Shaw, 1800
Вікісховище: Geomys

Гофер[1][2] (Geomys) — рід, що містить 12 видів кишенькових ховрахів[3], яких часто називають східними гоферами. Як і всі гофери, представники цього роду є рослиноїдними тваринами. Поширені в США, на крайньому півдні Канади, на сході Мексики.

Морфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Рід досягає довжини голови й тулуба від 13 до 24 см і довжини хвоста від 5 до 13 см. Вага 300–450 г. На спині колір хутра може варіюватися від чорного до світло-коричневого, низ зазвичай світліший. У низинних гоферів потужні лапи з кігтями, якими вони вкопуються в землю[4].

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Гофери будують розгалужені системи тунелів загальною довжиною до 160 м[5] з окремими ходами довжиною 30 м. Зазвичай вони знаходяться на 10–20 см нижче поверхні землі, але рідко досягають глибини до 100 см. У кожній норі є принаймні одна камера, заповнена частинами рослин. Гризуни в основному залишаються в цих норах і не впадають у сплячку[4].

Основною їжею є коріння, яке проростає у тунелі, як сталактити[5], а також бульби й окремі зелені частини рослин. Потреби в рідині задовольняються майже виключно за рахунок їжі[4].

Поза шлюбним періодом кожен екземпляр живе поодинці. Залежно від ареалу розмноження відбувається в період з березня по травень або трохи пізніше. У деяких регіонах самиці дають два виводки на рік. Тривалість вагітності до кінця не вивчена, коливається від 18 до 52 днів[4]. Зазвичай в одному посліді народжується 3 або 4 дитинчати, загальна кількість може коливатися від 1 до 8. Молоді тварини сліпі при народженні та відкривають очі приблизно через три тижні. Через тиждень або два вони припиняють годування, а через чотири-шість місяців після народження молодняк досягає статевої зрілості. У догляді людей низинні кишенькові ховрахи можуть прожити трохи більше семи років[4].

Загроза та захист

[ред. | ред. код]

Види по-різному реагують на зміни ландшафту. МСОП зараховує Geomys tropicalis до EN, а Geomys arenarius до NT. Інші види вважаються такими, що не перебувають під загрозою зникнення (найменше занепокоєння)[6].

Види[3]:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927.
  2. Харчук, С.; Загороднюк, І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. — 2019. — Вип. 17. — С. 85–115. — DOI:10.15407/gb.2019.17.085.
  3. а б Search results for «Geomys» on the ASM Mammal Diversity Database.
  4. а б в г д Nowak, R. M. Walker's Mammals of the World. — 6. — 1999. — Т. 2. — С. 1312–1314. (англ.)
  5. а б Veronica Selden & Francis E. Putz: Root cropping by pocket gophers. Current Biology, Juli 2022; doi: 10.1016/j.cub.2022.06.003
  6. The IUCN Red List of Threatened Species