Гравітаційна гребля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гравітаційна камінно-земляна гребля Нурецької ГЕС (висота 300 м)
Гравітаційна гребля Гранд Діксенс в Швейцарії (висота 285 м)
Гравітаційна гребля Ітайпу (Бразилія, Парагвай) висотою 196 м та довжиною 7700 м

Гравітаці́йна гре́бля (англ. gravity dam) — масивна бетонна або кам'яна гребля, стійкість якої по відношенню до зсуву (від тиску води, криги, хвиль тощо) забезпечується в основному силами тертя по підошві, пропорційними до власної ваги греблі[1].

Конструктивні особливості[ред. | ред. код]

Гравітаційна гребля — вельми поширений тип гребель, що споруджується як на скельних (Бухтармінська ГЕС, Красноярська ГЕС), так і на нескельних (водозливні греблі волзьких гідровузлів) ґрунтах. Найекономічнішими формами контуру поперечного профілю гравітаційних гребель є форми, близькі до трикутника чи трапеції. Основним параметром гравітаційної греблі є відношення товщини греблі по основі до її висоти — залежить від характеру ґрунту або порід підошви і змінюється від 0,6 (скеля) до 1,2 (глина).

Найбільшу висоту (300 м) має камінно-земляна насипна гребля Нурецької ГЕС (Таджикистан). За нею за висотою йде гравітаційна бетонна гребля Гранд Діксенс (висота 285 м, довжина 700 м, ширина в основі 200 м, ширина по гребеню – 15 м)[2] у Швейцарії.

Недолік таких гребель — невиправдано високий запас міцності, що обумовлює перевитрату будівельних матеріалів. Його усувають виконанням полегшених конструкцій: з розширеними швами біля основи; з екраном на напірній грані; з анкеруванням в основі греблі; зі зменшенням кута нахилу підошви, з облаштуванням сухих або мокрих поздовжніх пустот (потерн), вільних або заповнених баластними дешевими інертними матеріалами (гребля Братської ГЕС, гребля Ітайпу тощо).

У низці випадків верхня частина гребель цього типу виконується у вигляді вертикальної стінки, стійкість якої забезпечена масою трапецієподібної основи.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Гравітаційна гребля» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] в УРЕ
  2. Grande Dixence Dam [Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine.] / International Database for Civil and Structural Engineering

Джерела[ред. | ред. код]

  • Хлапук М. М., Шинкарук Л. А., Дем'янюк А. В., Дмитрієва О. А. Гідротехнічні споруди: Навчальний посібник. — Рівне: НУВГП, 2013. — 241 с. ISBN 978-966-327-263-4
  • Смирнов Г. Н. Гидрология и гидротехнические сооружения: Учеб. для вузов / Г. Н. Смирнов, Е. В. Курлович, И. А. Витрешко, И. А. Мальгина; Под ред. Г. Н. Смирнова. — М.: Высшая школа, 1988. — 472 с.
  • Кириенко И. И. Гидротехнические сооружения: Учебное пособие / И. И. Кириенко, Ю. А. Химерик. — К.: Вища школа, 1987. — 154 с.

Посилання[ред. | ред. код]