Граматика Монтегю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Граматика Монтегю являє собою підхід до семантики природніх мов, названа на честь американського логіка Річарда Монтегю. Граматика Монтегю заснована на формальній логіці, особливо на логіці предикатів вищих порядків та лямбда численні, і викристовує поняття інтенціональної логіки, за допомогою моделей Кріпке. Монтегю започаткував цей підхід у 1960-их та на початку 1970-их.

Теза Монтегю полягала у тому, що природні мови та формальні мови можна аналізувати за допомогою одного інструментарію. у своїй роботі «Універсальна граматика» (1970) він писав: «На мою думку, не існує важливих теоретичних відмінностей між природними мовами і штучними мовами логіки: я вважаю можливим осягнути синтаксис і семантику обох цих видів мов за допомогою однієї природної і математично точної теорії. У цьому моя позиція відрізняється від деяких філософів, але, думаю, узгоджується зі школою Ноама Чомскі і його послідовників».

Крістофер Баркер пов'язав аналіз квантифікації, зроблений Монтегю, з поняттям продовження (continuation) у семантиці мов програмування.[1]

Для подальшого читання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Continuations in Natural Language

Джерела[ред.ред. код]