Граф Ессекс

Граф Ессекс (англ. Earl of Essex) — один з найстаріших графських титулів у системі перства Англії. Найвідомішим носієм титулу був Роберт Девере, 2-й граф Ессекс, фаворит, а потім організатор заколоту проти королеви Єлизавети I. У даний час титул графа Ессекса дев'ятої креації належить Полу Капелю, 11-му графу Ессексу (нар. 1944), який носить також титули віконта Мальдона (заснований у 1661 році) і барона Капеля (заснований в 1641 році)

Історія титулу[ред. | ред. код]

Вперше титул графа Ессекса був заснований у 1140 році в рамках політики англійського короля Стефана щодо залучення на свою сторону англонормандської аристократії. Він був подарований Жоффруа де Мандевілю, спадковому каштеляну лондонського Тауера і власнику великих земель в Ессексі, у підтримці якого був зацікавлений король Стефан. Надалі, однак, Жоффруа де Мандевіль перейшов на бік суперниці Стефана в боротьбі за англійську корону імператриці Матильди, що спричинило конфіскацію титулу в 1143 році. Але при Генріху II, в 1156 році, титул графа Ессекса був відновлений для сина Жоффруа де Мандевіля. Після припинення роду Мандевілів в 1189 році цей титул був наданий далекому родичу останнього графа першої креації і соратнику короля Річарда Левове Серце — Джеффрі Фіц-Петеру, нащадки якого носили титул до 1227 року.

Третя креація титулу відбулася в 1239 році для Хемфрі де Богуна, 2-го графа Херефорда, одного з найбільш впливових англійських баронів середини XIII століття і, пізніше, учасника руху Симона де Монфора. Основні володіння Богунів перебували на валлійськіому кордоні та в історію Англії вони увійшли, насамперед, як графи Херефорд і спадкові лорди-констеблі Англії, які керували військовими кампаніями проти Уельсу і Шотландії. У 1373 році чоловіча лінія роду Богунів обірвалася, а через три роки титул графа Ессекса був визнаний за Томасом Вудстоком, молодшим сином короля Едуарда III, одруженим з дочкою останнього графа з дому де Богун. Томас Вудсток був убитий у 1397 році, ймовірно за наказом Річарда II за участь у русі лордів-апелянтів. Титул був відновлений у 1461 році для Генрі Бурш'є, онука Томаса Вудстока.

У шостий раз титул був заснований у 1540 році для Томаса Кромвеля, одного з найближчих соратників Генріха VIII, найбільшого державного діяча Англії середини XVI століття і архітектора англійської Реформації. Ця креація, однак, проіснувала менше року, оскільки Томас Кромвель незабаром був страчений після краху організованого ним шлюбу Генріха VIII і Ганни Клевської. Титул був знову відновлений у 1543 році для Вільяма Парра, маркіза Нортгемптона, одруженого зі спадкоємицею володінь роду Бурш'є, але вже в 1553 році титул був конфіскований.

Найбільший внесок в англійську історію внесли носії титулу графа Ессекса восьмої креації: Волтер Девере, 1-й граф Ессекс керував вторгненням військ Єлизавети I в Ірландію, а його син, Роберт Девере, — став фаворитом «королеви-діви», а пізніше очолив заколот «золотої молоді» Англії проти Єлизавети і був страчений у 1601 році. Син останнього, Роберт, 3-й граф Ессекс, під час Англійської революції XVII століття приєднався до партії парламенту і керував діями парламентської армії проти військ роялістів.

Після Реставрації Стюартів, у 1661 році титул графа Ессекса був привласнений Артуру Капелю, вихідцю з родини роялістів, які підтримували короля Карла I під час революції, чиї нащадки продовжують носити цей титул до теперішнього часу. Після смерті в 1981 році 9-го графа дев'ятої креації, титул деякий час оспорювався англійською та американською лініями сім'ї Капелів, поки в 1989 році не був визнаний за представником англійської гілки Робертом Капелем (пом. 2005 року), чий син носить цей титул в даний час. Оскільки останній не має дітей, після його смерті титул графа Ессекса, ймовірно, перейде до представника американської гілки, небагатому колишньому працівнику бакалійної лавки з північної Каліфорнії Вільяму Дженнінгсу Капелю (нар. 1953 року).

Список графів Ессекс[ред. | ред. код]