Грифола кучерявенька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грифола кучерявенька
Грифола кучерявенька (Grifola frondosa)
Грифола кучерявенька (Grifola frondosa)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Підцарство: Вищі гриби (Dikarya)
Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Поліпоральні (Polyporales)
Родина: Мерипілові (Meripilaceae)
Рід: Грифола (Grifola)
Вид: Грифола кучерявенька
Grifola frondosa
(Dicks.) Gray, 1821
Синоніми
Polyporus frondosus Fr.[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Grifola frondosa
EOL logo.svg EOL: 196141
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 5627
MB: 362177
IF: 362177

Грифола кучерявенька, грифола листувата, гриб-баран, бараняча голова (бараньоха), маїтаке (Grifola frondosa) — вид базидіомікотових грибів родини мерипілові (Meripilaceae).[2] Це великий, іноді величезний гриб, іноді називають грибом-бараном. Відрізняється чудовим смаком, але зустрічається рідко.

В основному гриб зростає у Китаї,[3] в північно-східній частині Японії і Північній Америці, і цінується в традиційній китайській і японській гербології як лікарський гриб[en]. Він широко вживаний в Японії, а його популярність у східній кухні зростає, однак повідомляють, що гриб в рідких випадках може спричинити алергічні реакції.

Поширення[ред. | ред. код]

Ареал виду: Євразія, Північна Америка, Австралія. В Україні на території Закарпаття, Карпатських та західноукраїнських лісів, у Лісостепу, Степу, а також у Гірському Криму. Росте у листяних та мішаних лісах, біля основи стовбурів і пеньків листяних дерев (переважно дуба, бука). Трапляється вкрай рідко. Місцезростання з року в рік одне й теж.

Опис[ред. | ред. код]

Плодові тіла грибів діаметром до 80 см і масою до 10 кг. Плодове тіло являє собою густий рунистий зросток псевдошапкових грибів з досить виразними ніжками, що переходять у листкоподібні або язикоподібні капелюшки. Ніжки світлі, капелюшки по краях темніші, у центрі світліші. Колір від сіро-зеленуватого до сіро-рожевуватого, залежно від віку та освітлення. М'якоть біла, ламка, має цікавий горіховий запах та смак.

Використання[ред. | ред. код]

Гриб має своєрідний горіховий смак. У їжу краще використовувати молоді екземпляри, які варять, сушать. Дуже гарний для супів, бульйонів та смаження.

Бараньоха з баношем це дуже традиційна і смачна Гуцульська страва. На Прикарпатті традиційною є зупа з бараньохи та домашньою локшиною. На зиму використовують сушені баранячки. Також маринують за звичайний рецептом. Традиційно використовували як недільну святкову їжу, а також на Святий вечір як одну з пісних страв. Є повір’я що коли жито починає колоситися тоді треба йти до лісу по бараньохи.[4]

В Японії має назву «маїтаке», що означає — танцюючий гриб.[5]

Природоохоронний статус[ред. | ред. код]

Включений до Червоної книги України (2009) та Білорусі (1993). Охороняється також в Литві, Польщі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. McIlvaine, Charles; Robert K. Macadam; and Robert L. Shaffer. 1973. One Thousand American Fungi. Dover Publications. New York. 729 pp. (Polyporus frondosus, pp. 482-483 & Plate CXXVIII.)
  2. Gray SF. (1821). A Natural Arrangement of British Plants 1. London, UK: Baldwin, Cradock, and Joy. с. 643. Архів оригіналу за 10 вересня 2014. Процитовано 14 вересня 2014. 
  3. Jim Meuninck - Basic Illustrated Edible and Medicinal Mushrooms, pp. 13-14, Rowman & Littlefield, 1 Jun 2015. Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017. 
  4. Ковчег смаку. Україна
  5. Maitake Mushroom: Risks, Benefits, and More. Healthline (англ.). 31 жовтня 2016. Процитовано 13 вересня 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]