Грифола кучерявенька
| Грифола кучерявенька | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Грифола кучерявенька (Grifola frondosa)
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Grifola frondosa (Dicks.) Gray, 1821 | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Polyporus frondosus Fr.[1] | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Грифола кучерявенька, грифола листувата, гриб-баран, бараняча голова (бараньоха), маїтаке (Grifola frondosa) — вид базидіомікотових грибів родини мерипілові (Meripilaceae).[2] Це великий, іноді величезний гриб, іноді називають грибом-бараном. Відрізняється чудовим смаком, але зустрічається рідко.
В основному гриб зростає у Китаї,[3] в північно-східній частині Японії і Північній Америці, і цінується в традиційній китайській і японській гербології як лікарський гриб[en]. Він широко вживаний в Японії, а його популярність у східній кухні зростає, однак повідомляють, що гриб в рідких випадках може спричинити алергічні реакції.
Поширення[ред. | ред. код]
Ареал виду: Євразія, Північна Америка, Австралія. В Україні на території Закарпаття, Карпатських та західноукраїнських лісів, у Лісостепу, Степу, а також у Гірському Криму. Росте у листяних та мішаних лісах, біля основи стовбурів і пеньків листяних дерев (переважно дуба, бука). Трапляється вкрай рідко. Місцезростання з року в рік одне й теж.
Опис[ред. | ред. код]
Плодові тіла грибів діаметром до 80 см і масою до 10 кг. Плодове тіло являє собою густий рунистий зросток псевдошапкових грибів з досить виразними ніжками, що переходять у листкоподібні або язикоподібні капелюшки. Ніжки світлі, капелюшки по краях темніші, у центрі світліші. Колір від сіро-зеленуватого до сіро-рожевуватого, залежно від віку та освітлення. М'якоть біла, ламка, має цікавий горіховий запах та смак.
Використання[ред. | ред. код]
Гриб має своєрідний горіховий смак. У їжу краще використовувати молоді екземпляри, які варять, сушать. Дуже гарний для супів, бульйонів та смаження.
Бараньоха з баношем це дуже традиційна і смачна Гуцульська страва. На Прикарпатті традиційною є зупа з бараньохи та домашньою локшиною. На зиму використовують сушені баранячки. Також маринують за звичайний рецептом. Традиційно використовували як недільну святкову їжу, а також на Святий вечір як одну з пісних страв. Є повір’я що коли жито починає колоситися тоді треба йти до лісу по бараньохи.[4]
В Японії має назву «маїтаке», що означає — танцюючий гриб.[5]
Природоохоронний статус[ред. | ред. код]
Включений до Червоної книги України (2009) та Білорусі (1993). Охороняється також в Литві, Польщі.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ McIlvaine, Charles; Robert K. Macadam; and Robert L. Shaffer. 1973. One Thousand American Fungi. Dover Publications. New York. 729 pp. (Polyporus frondosus, pp. 482-483 & Plate CXXVIII.)
- ↑ Gray SF. (1821). A Natural Arrangement of British Plants. Т. 1. London, UK: Baldwin, Cradock, and Joy. с. 643. Архів оригіналу за 10 вересня 2014. Процитовано 14 вересня 2014.
- ↑ Jim Meuninck - Basic Illustrated Edible and Medicinal Mushrooms, pp. 13-14, Rowman & Littlefield, 1 Jun 2015. Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.
- ↑ Ковчег смаку. Україна
- ↑ Maitake Mushroom: Risks, Benefits, and More. Healthline (англ.). 31 жовтня 2016. Процитовано 13 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Grifola frondosa // Mycobank.org, — CBS-KNAW Fungal Biodiversity Center Utrecht, 2016. — URL [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Gray, S.F. 1821. A natural arrangement of British plants. 1:1-824
- Кордияко Н. Г. Grifola frondosa // Красная книга Беларуси, 2016. — URL [Архівовано 19 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Грифола листувата — ЧКУ [Архівовано 19 лютого 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
