Грузька (притока Мжи)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Грузька | |
|---|---|
| Витік | у селі Сніжків |
| • координати | 49°47′39″ пн. ш. 35°31′04″ сх. д. / 49.79417° пн. ш. 35.51778° сх. д. |
| Гирло | Мжа |
| • координати | 49°49′40″ пн. ш. 35°37′59″ сх. д. / 49.82778° пн. ш. 35.63306° сх. д. |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: | |
| Довжина | ~10,50 км |
Грузька (рос. Р. Груская[1]) — річка в Україні у Валківському районі Харківської області. Права притока річки Мжи (басейн Азовського моря).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина річки приблизно 10,50 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом— 9,0 км, коефіцієнт звивистості річки— 1,16[2]. Формується декількома балками та загатами[1]. На деяких ділянках річка пересихає[2].
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок у селі Сніжків. Тече переважно на північний схід через села Тупицівку та Катричівку і на північно-західній околиці села впадає в річку Мжу, праву притоку Сіверського Дінця.
Населені пункти вздовж берегової смуги: Корсунівка.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Біля витоку річки на західній стороні на відстані приблизно 1,48 км пролягає автошлях М03[2] (автомобільний шлях міжнародного значення на території України, Київ — Харків — кпп Довжанський (державний кордон з Росією)).
- У минулому столітті на річці існували газгольдер і декілька газових свердловин[3], а у XIX столітті — багато вітряних млинів у верхів'ї річки[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXIII, лист: 14, вариант: 2. Показаны территории: Харьковской губернии. Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
- ↑ а б в https://www.google.com.ua/maps/@49.7930202,35.528863,14.25z?hl=uk. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
- ↑ Генеральний штаб // Люботин // СРСР. УРСР Харківська область // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 158 (Грузька № 30)