Мжа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мжа
Река Мжа, Ракитное, под Харьковом.JPG
Мжа неподалік від Харкова
49°51′26″ пн. ш. 35°31′05″ сх. д. / 49.85729900002777271° пн. ш. 35.518152000027775728° сх. д. / 49.85729900002777271; 35.518152000027775728
Витік с. Перекіп Валківського району Харківської області
Україна Україна
• координати 49°51′26″ пн. ш. 35°31′05″ сх. д. / 49.85729900002777271° пн. ш. 35.518152000027775728° сх. д. / 49.85729900002777271; 35.518152000027775728
висота, м 178 м
Гирло Сіверський Донець
Україна Україна
• координати 49°40′20″ пн. ш. 36°21′59″ сх. д. / 49.67223300002777364° пн. ш. 36.3665560000277779° сх. д. / 49.67223300002777364; 36.3665560000277779
Країни: Україна Україна
Регіон Харківська область
Довжина 77 км
Площа басейну: 1 814 км²
Притоки:

Притоки

Мжа у Вікісховищі?

Мжа (Мож) — річка в Україні, в межах Валківського, Нововодолазького, Харківського та Зміївського районів Харківської області. Права притока Сіверського Дінця.

Річка бере початок на південь від села Перекіп Валківського району. Впадає в річку Сіверський Донець на 794 км від його витоку.

Загальна довжина річки — 77 км, загальне падіння — 95 м, середній похил річки — 1,23 м/км. Площа водозбірного басейну — 1814 км², коефіцієнт звивистості — 1,16.

Річка Мжа взимку (в районі села Артюхівки)

Гідрологічна характеристика русла[ред. | ред. код]

Русло річки трапецеїдального типу, завширшки 8-10 м, помірно звивисте. Глибина на плесах становить близько 1,5 м, на перекатах — 0,4 м. Швидкість течії в межень становить 0,01-0,03 м/с на плесах і 0,1-0,3 м/с на перекатах; в багатоводні періоди швидкість течії збільшується та становить 0,3-0,5 м/с на плесах і 0,6-0,9 м/с на перекатах.

Береги низькі і зарослі болотною рослинністю. Дно піщане, на окремих ділянках мулисте, замулення русла становить 0,6-0,9 м, заростання — 60-70 %.

Режим річки[ред. | ред. код]

За своїм режимом Мжа належить до східноєвропейського типу, живлення переважно снігове. Норма стоку річки становить 114 млн м³, стік маловодних років забезпеченістю 75 та 95 % — відповідно 70,0 і 36,2 млн м³. У період весняного сніготанення рівень річки підвищується на 1,5-2 м. Влітку річка міліє, а місцями пересихає. В нижній течії внаслідок повільної швидкості русло річки заростає надводною рослинністю.

Гідрологічна вивченість[ред. | ред. код]

Спостереження на річці Мжа велись по 3-м стаціонарним гідропостам. До складу спостережень входили тільки спостереження за рівнями води в річці.

Пункт спостережень с. Ст. Водолага м. Мерефа с. Соколове
Відстань від гирла, км 55 35 17
Площа водозбору, км² 577 1130 1590
Відмітка нуля поста, м 0,00 91,69 84,13
Дата відкриття 26.09.1930 р. 25.07.1946 р. 08.06.1929 р.
Дата закриття 30.04.1941 р. - 31.05.1954 р.
Належність поста УГМС Південна залізниця УГМС

Водокористування[ред. | ред. код]

Вода річки використовується для промислових, господарсько-побутових потреб і сільськогосподарського водопостачання. Основні водокористувачі: Артемівський спиртзавод, Мерефський склозавод, ВКУ м. Люботин (забір води з р. Мерефа).

Стік річки зарегульований середньо. У верхів'ях річки та на притоках побудовано ставки, які практично не впливають на режим стоку річки. Загальна кількість ставків у межах басейну становить 128, а їхня сумарна ємність — 18,254 млн м³. Ставки використовуються для риборозведення. В осінній період виконуються попуски води зі ставків.

Екологічні заходи[ред. | ред. код]

На річці виконувались роботи за проектом «Регулювання русла річки Мжа з метою захисту від підтоплення с. Павлівка в Нововодолазькому районі», загальне регулювання становить 8,86 км. Досягнуті результати щодо захисту від підтоплення — більше 60 приватних володінь у селі Павлівка та відтворені сінокоси і пасовища в заплаві Мжи.

Притоки[ред. | ред. код]

Річка Мжа має 8 приток 1-го порядку та 3 притоки 2-го порядку. Коефіцієнт густоти мережі (без урахування річок завдовжки менше 10 км) становить 0,39 км/км². Найбільшими притоками є: Болгар (11 км), Карамушина (14 км), Івани (20 км), Черемушна (13 км), Вільхуватка (34 км), Мерефа (28 км), Борова (11 км), Вільшанка (14 км).

Література[ред. | ред. код]

  • 1. Паспортизація річки Мжа, Харківдіпроводгосп, 1991.
  • 2. Проведение работ по инвентаризации рек и водоёмов Харьковской области с разработкой особого порядка изъятия земель водного фонда из сельскохозяйственного оборота, УкрНИИЭП, Харьков, 1999.
  • 3. Ресурсы поверхностных вод СССР. Том 6 Украина и Молдавия, вып. 3 Бассейн Северского Донца и реки Приазовья. Л.: Гидрометеоиздат, 1967. 492 с.
  • 4. Розробка та удосконалення методологічних основ раціонального водокористування та системи заходів по екологічному захисту та оздоровленню малих річок області, УкрНДІЕП, Харків, 2000, 130 с.