Мжа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мжа
Seversky Donets.png
49°51′26″ пн. ш. 35°31′05″ сх. д. / 49.85729900002777271° пн. ш. 35.518152000027775728° сх. д. / 49.85729900002777271; 35.518152000027775728
Витік с. Перекіп Валківського району Харківської області
Україна Україна
• координати 49°51′26″ пн. ш. 35°31′05″ сх. д. / 49.85729900002777271° пн. ш. 35.518152000027775728° сх. д. / 49.85729900002777271; 35.518152000027775728
висота, м 178 м
Гирло Сіверський Донець
Україна Україна
• координати 49°40′20″ пн. ш. 36°21′59″ сх. д. / 49.67223300002777364° пн. ш. 36.3665560000277779° сх. д. / 49.67223300002777364; 36.3665560000277779
Країни: Україна Україна
Регіон Харківська область
Довжина 77 км
Площа басейну: 1 814 км²
Притоки:

Притоки

Мжа у Вікісховищі?

Мжа (Мож) — річка в Україні, права притока Сіверського Дінця. Річка бере початок на південь від с. Перекіп Валківського району Харківської області. Впадає в р. Сіверський Донець на 794 км від його витоку.

Протікає територією Валківського, Нововодолазького, Харківського та Зміївського районів Харківської області.

Загальна довжина річки — 77 км, загальне падіння — 95 м, середній нахил водної поверхні — 1,23 м/км. Площа водозбірного басейну — 1814 км², коефіцієнт звивистості — 1,16.

Річка Мжа взимку (в районі села Артюхівки)

Гідрологічна характеристика русла[ред. | ред. код]

Русло річки трапецеїдального типу завширшки 8-10 м, помірно звивисте. Глибина на плесах становить близько 1,5 м, на перекатах — 0,4 м. Швидкість течії в межень становить 0,01-0,03 м/с на плесах і 0,1-0,3 м/с на перекатах; в багатоводні періоди швидкість течії збільшується та становить 0,3-0,5 м/с на плесах і 0,6-0,9 м/с на перекатах.

Береги низькі і зарослі болотною рослинністю. Дно піщане, на окремих ділянках мулисте, замулення русла становить 0,6-0,9 м, заростання — 60-70 %.

Режим річки[ред. | ред. код]

За своїм режимом Мжа належить до східноєвропейського типу, живлення річки переважно снігове. Норма стоку річки становить 114 млн м³, стік маловодних років забезпеченістю 75 та 95 % — відповідно 70,0 і 36,2 млн м³. В період весняного сніготанення рівень річки підвищується на 1,5-2 м. Влітку річка міліє, а місцями пересихає. В нижній течії внаслідок повільної швидкості русло річки заростає надводною рослинністю.

Якість води[ред. | ред. код]

Гідрологічна вивченість[ред. | ред. код]

Спостереження на р. Мжа велись по 3-м стаціонарним гідропостам. До складу спостережень входили тільки спостереження за рівнями води в річці.

Пункт спостережень с. Ст. Водолага м. Мерефа с. Соколове
Відстань від гирла, км 55 35 17
Площа водозбору, км² 577 1130 1590
Відмітка нуля поста, м 0,00 91,69 84,13
Дата відкриття 26.09.1930 г. 25.07.1946 г. 08.06.1929 г.
Дата закриття 30.04.1941 г. - 31.05.1954 г.
Належність поста УГМС Південна залізниця УГМС

Водокористування[ред. | ред. код]

Вода річки використовується для промислових, господарсько-побутових потреб і сільськогосподарського водопостачання. Основні водокористувачі: Артемівський спиртзавод, Мерефський склозавод, ВКУ м. Люботин (забір води з р. Мерефа).

Стік річки зарегульований середньо. У верхів'ях річки та на притоках побудовано ставки, які практично не впливають на режим стоку річки. Загальна кількість ставків в межах басейну становить 128 шт., а їх сумарна ємність — 18,254 млн м³. Ставки використовуються для риборозведення. В осінній період виконуються попуски води зі ставків.

Екологічні заходи[ред. | ред. код]

На річці виконувались роботи по проекту «Регулювання русла річки Мжа з метою захисту від підтоплення с. Павлівка в Нововодолазькому районі», загальне регулювання становить 8,86 км. Досягнуті результати щодо захисту від підтоплення — більше 60 приватних володінь с. Павлівка та відтворені сінокоси і пасовища в заплаві р. Мжа.

Притоки[ред. | ред. код]

Річка Мжа має 8 приток 1-го порядку та 3 притоки 2-го порядку. Коефіцієнт густоти мережі (без урахування річок довжиною менш 10 км) становить 0,39 км/км². Найбільшими притоками річки є: р. Болгар (11 км), р. Карамушина (14 км), р. Івани (20 км), р. Черемушна (13 км), р. Вільхуватка (34 км), р. Мерефа (28 км), р. Борова (11 км), р. Вільшанка (14 км).

Література[ред. | ред. код]

  • 1. Паспортизація річки Мжа, Харківдіпроводгосп, 1991.
  • 2. Проведение работ по инвентаризации рек и водоёмов Харьковской области с разработкой особого порядка изъятия земель водного фонда из сельскохозяйственного оборота, УкрНИИЭП, Харьков, 1999.
  • 3. Ресурсы поверхностных вод СССР. Том 6 Украина и Молдавия, вып. 3 Бассейн Северского Донца и реки Приазовья. Л.: Гидрометеоиздат, 1967. 492 с.
  • 4. Розробка та удосконалення методологічних основ раціонального водокористування та системи заходів по екологічному захисту та оздоровленню малих річок області, УкрНДІЕП, Харків, 2000, 130 с.