Валківський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валківський район
Valki coat of arms.png Valki.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Харківська область
Код КОАТУУ: 6321200000
Утворений: 1923
Населення: 32 291 (на 1.02.2015)
Площа: 1010.5 км²
Густота: 32 осіб/км²
Тел. код: +380-5753
Поштові індекси: 63000—63055
Населені пункти та ради
Районний центр: Валки
Міські ради: 1
Селищні ради: 2
Сільські ради: 17
Міста: 1
Смт: 2
Села: 97
Селища: 2
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 63001, Харківська обл., Валківський р-н, м. Валки, пл. 50-річчя Жовтня, 2, 5-11-41
Веб-сторінка: Валківська РДА
Голова РДА: Юрченко Едуард Петрович
Голова ради: Яцина Юрій Дмитрович

Ва́лківський район — район у південно-західній частині Харківської області з адміністративним центром у місті Валки. Засновано район 1923 року. Населення склада 32 333 осіб (на 1 березня 2012).

Географія[ред.ред. код]

Валківський район межує на півночі з Богодухівським районом, на заході — з Коломацьким і Краснокутським районами Харківської області та Чутівським районом Полтавської області, на півдні — з Красноградським та Нововодолазьким районами Харківської області і на сході — з Харківським сільським районом.

Валківський район створений 7 березня 1923 року (назва завжди була одна, не змінювалася).

Площа — 1010,5  м² (3,2% від площі території Харківської області).

Водні ресурси — біля 1000 га (річка Мжа з притоками: р. Турушка, р. Болгар, р. Орчик, р. Мерчик, р. Коломак, р. Чутівка та 159 ставків).

Транспорт[ред.ред. код]

Районом проходить автошлях E40М03.

Історія[ред.ред. код]

Стародавня історія Валківщини бере свій початок у далекому минулому. Завдяки археологічним дослідженням встановлено, що на цій землі жили ще первісні мисливці 15-30 тис. років тому, а в епоху пізнього кам'яного і бронзового віку (V–VI тисячоліття до н. е.) тут жили племена так званої Дніпро-донецької культури.

Також археологи знайшли на території району осередки культури скіфського періоду. Вони довели, що Валківщина в ті часи була центром культури меланхленів. Ці племена займалися тваринництвом, землеробством і ремеслом. У першій половині XII століття, під час татаро-монгольського набігу, територія, на якій вони мешкали, зазнала нещадного спустошення і невдовзі перетворилась на так зване «дике поле», укрите лісами та степовими травами.

Саме тут, між лісами й болотами, проходив сумно відомий Муравський шлях — шлях із Криму на Московію, яким здійснювали набіги за здобиччю та невільниками кримські і ногайські татари. Для захисту від них на початку XVII століття серед «дикого поля» почали створюватися перші малочисельні укріплені пункти — невеликі фортеці та остроги — Царе-Борисів (1600 рік), Чугуїв (1638 рік), Валки (1646 рік).

На території теперішнього Валківського району в ті часи було відновлено (а збудовано було ще за скіфських часів) Перекіпський вал (глибокий рів із високим валом), що перетинав Муравський шлях між верхів'ями річок Мжі та Коломаку. Імовірно, що і назва міста Валки походить від цього валу.

Роботи із спорудження рубленого города почалися 21 травня 1646 року під керівництвом Бєлгородського воєводи Хілкова. У 1665 році місто Валки було перенесено на береги річки Мжі, де воно стоїть і сьогодні.

У квітні 1780 року Валкам був наданий статус міста, яке стало центром повіту. На той час населення міста становило 5446 осіб, у тому числі 5019 військових обивателів.

На початку ХХ століття Валки і повіт були охоплені значними селянськими повстаннями. У 1902 році селяни розгромили понад 25 поміщицьких економій. З особливою силою повстання проявилися в селах Сніжківі, Благодатному, Сидоренковому. Царський уряд надзвичайно жорстоко його придушив.

Після Лютневої революції в Петербурзі у Валках та повіті посилився визвольний рух, яким керували українські націонал-демократи.

Радянська влада сюди була привнесена на багнетах тульських робітників, що визволяли край від петлюрівців у 1919 році. Саме вони і очолили у Валках повітову владу.

У 1923 році Валки стали районним центром Валківського району.

У селах Валківського району як і по всій Харківській області в 1932–1933 рр. був голодомор.

Німецька окупація району почалась 19 жовтня 1941 року і тривала 23 місяці — до 16 вересня 1943 року, коли бійці Степового фронту (під командуванням маршала Радянського Союзу Івана Конєва), у складі якого було понад 10 стрілецьких дивізій, 1 танковий корпус, гвардійський мінометний полк, звільнили район. Місто Валки безпосередньо звільняли 242 і 280 гвардійські стрілецькі дивізії четвертої гвардійської армії.

У лавах Радянської Армії на фронтах війни воювало понад 16 тисяч жителів Валківщини, третя частина з них (5241 осіб) загинула смертю хоробрих.

На території Валківщини діяв партизанський загін, сформований у Новій Водолазі. Спочатку до його складу входило лише 58 бійців під командуванням Степана Либи, а потім він об'єднався з партизанським загоном І. Й. Копьонкіна, що діяв на території Зміївського, Нововодолазького та Валківського районів. Партизани знищили близько 500 фашистських солдат і офіцерів, 74 поліцая, визволили 200 радянських військовополонених із концтабору у с. Литвинівка.

Людські втрати району в роки Німецько-радянської війни склали 9241 людей, з них загиблих на фронті — 5241. На окупованій території загинуло 4000 осіб.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 міську раду, 2 селищні ради та 17 сільських рад, які об'єднують 102 населених пунктів та підпорядковані Валківській районній раді[1].

Влада[ред.ред. код]

Голови РДА:

  • Малявін Микола Олексійович
  • Холодний Олександр Миколайович
  • Шпарага Юрій Іванович
  • Юрченко Едуард Петрович

Голови ради:

  • Холодний Олександр Миколайович
  • Яцина Юрій Дмитрович

Населення[ред.ред. код]

Населення — 32,5 тис. осіб. В тому числі міського населення — 14,4 тис. осіб (43,1% від чисельності по району), сільського — 18 тис. осіб (59,6%).

Економіка[ред.ред. код]

З моменту свого заснування і до сьогодні Валківський район — це сільськогосподарський район. Спеціалізація зумовлена природними умовами: сприятливий клімат і понад 70% ґрунтів — родючі чорноземи.

Загальна площа сільськогосподарських угідь по району становить 82,6 тисяч га, в тому числі:

  • ріллі — 67,0 тис. га (81,1%);
  • сіножатей та пасовищ — 12,7 тис. га (12,5% від загальної площі району);
  • лісів та лісових площ — 11,0 тис. га (10,9%) від загальної площі району).

У районі працюють 19 приватних сільськогосподарських підприємств та 35 фермерських господарств.

У структурі сільськогосподарського виробництва 53% припадає на рослинництво, 30% — тваринництво, 17% — на переробку сільгосппродукції.

Основні культури, які вирощуються в районі:

Головними напрямками в галузі тваринництва є виробництво молока та м'яса.

Станом на початок травня 2005 року в сільгосппідприємствах району налічувалося 11,7 тис. голів великої рогатої худоби, в тому числі 3,7 тис. голів корів та 2,2 тис. голів свиней.

Промисловість району представляють 4 підприємства:

  • ВАТ «Валківський молокозавод»,
  • ТОВ "Валківський завод продтоварів «ГАЛС»,
  • ТОВ «Інтерфакт плюс» — виробляє із глини, запаси якої розташовані на території району, червону цеглу,
  • ТОВ «Серпневе плюс» — займається виробництвом алкогольних напоїв.

Також станом на початок 2005 року у районі зареєстровано 128 малих підприємств та 796 підприємців — фізичних осіб. Малими підприємствами за рік виробляється продукції на загальну суму 78 млн грн.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У Валківському районі є 21 загальноосвітня школа, в яких навчається 4335 учнів.

У системі охорони здоров'я працюють:

У галузі культури на території району працюють:

У районі функціонує 15 спортивних, 1 тренажерний зали, обладнано 26 футбольних полів, 2 стадіони.

Релігія[ред.ред. код]

Станом на 1 травня 2005 року в районі діє 19 релігійних громад:

Туризм[ред.ред. код]

Екскурсійні об'єкти та пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Перекопський вал поблизу села Високопілля (Валківський район)

Археологічні пам'ятки[ред.ред. код]

У Валківському районі Харківської області на обліку перебуває 74 пам'ятки археології.

На території сучасного міста Валки в середині І тисячоліття до н. е. існувало скіфське поселення.

Біля села Огульці є кургани та знайдено рештки поселення скіфських часів (МП століття до н. е.). Дві кам'яні баби свідчать про тривале перебування тут кочівників (Х-ХІ століття н. е.).

Поряд із селом Черемушна збереглися кургани пізньої бронзи та ранньоскіфського часу (І половина І тисячоліття до н. е.), а також поселення скіфського часу.

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

У Валківському районі Харківської області на обліку перебуває 56 пам'яток історії. Історію сучасних Валок можна прослідкувати в пам'ятниках. Величний меморіал солдатам Батьківщини, партизанам, жителям району, які пали від рук фашистських окупантів, побудували валківчани в центрі міста: поряд із братською могилою — скульптура Матері-Батьківщини, на могильних плитах — прізвища бійців, які загинули в роки війни.

На південно-західній околиці міста в оточенні тополь і вічнозелених ялин на високому постаменті встановлено танк Т-34. Поряд із ним — дві стели, на яких зображена схема бойових дій у Валківському районі в вересні 1943 року.

У північній частині міста, на Рогозовській горі, де в братській могилі поховані радянські воїни, які загинули в боях за Валки, завмерла монументальна фігура солдата.

Архітектурні пам'ятки[ред.ред. код]

На Валківщині знаходиться цікаве селище Старий Мерчик. У цьому селі розташований Старомерчанський палац Шидловського (пам'ятник XVIII ст.), який збудований поміщиком Шидловським у 1776 році. Це був красивий палац побудований в класичному стилі. В комплекс садиби входила церква Всіх Святих (збудована в 1778 році), родове кладовище, дзвіниця та трапезна побудована при поміщиках Рухівських. У палаці були зібрані рідкі твори мистецтва, знаходилася колекція предметів побуту народів Середньої Азії.

Природні пам'ятки[ред.ред. код]

  • Ентомологічний заказник місцевого значення «Ханделіївський». Площа 5,0 га. Розташований в с. Миколаївка на південному схилі балки яружно-балочної системи. Рослинність подана формаціями різнотравно-типчаково-ковилових степів. Тут живе приблизно 60 видів корисних комах.
  • Ентомологічний заказник місцевого значення «Саранський». Площа 5,0 га Розташований в с. Благодатне на південно-західному схилі балки. Рослинність — злакові і бобові степові трави. Тут живе приблизно 30 видів корисних комах.
  • Ентомологічний заказник місцевого значення «Каніцевський». Площа 5,0 га. Розташований в с. Сидоренкове на південному степовому схилі балки. Тут ростуть ковила, гіацинт, сон-трава, шавлія, ломиніс цілолистий, живе приблизно 100 видів і груп корисних комах, які цінні для науки.
  • Гідрологічний заказник місцевого значення «Іллюхівський». Площа 110,0 га. Розташований біля с. Іллюхівка.
  • Гідрологічний заказник місцевого значення «Мерчицький». Площа 37,0 га. Розташований біля с. Старий Мерчик.
  • Гідрологічний заказник місцевого значення «Коломачки». Площа 68,7 га. Розташований біля с. Високопілля.
  • Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Дуб-велетень № 1». Знаходиться в Мерчицькому лісництві. Вік дуба — 150 років, заввишки 27 м, діаметр стовбура — 150 см.
  • Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Дуб-велетень № 2». Знаходиться в Мерчицькому лісництві. Це велике дерево дуба черешчатого віком 200 років, заввишки 32 м, діаметр стовбура — 190 см.
  • Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Дуб-велетень № 3». Знаходиться в Мерчицькому лісництві. Це дуб черешчатий віком 150 років, заввишки 34 м, діаметр стовбура — 120 см.
  • Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Дуб-велетень № 4». Знаходиться в Мерчицькому лісництві. Це велике дерево дуба черешчатого віком 250 років, заввишки 31 м, діаметр стовбура — 220 см.
  • Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Дуб-велетень № 2». Знаходиться в Мерчицькому лісництві. Віковий дуб черешчатий 150 років, висота 29 м, діаметр 350 см.
  • Лісове заповідне урочище «Довжик». Площа 27,5 га. Знаходиться в Мерчицькому лісництві. Урочище як елемент ландшафту, високопродуктивний, живописний куточок лісу. Має історичне значення, як місце переходу кочівників (скіфів, половців) через річку Мокрий Мерчик.
  • Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Старомерчицький». Площа 69,0 га. Розташований в селищі Старий Мерчик. Заснований в другій половині 18 століття. Парк ландшафтного типу. В парку ростуть дерево-чагарникові породи місцевого походження (дуб, клен, липа, сосна). На території парку розташовано декілька пам'яток архітектури 18 століття.
  • Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Литвинівка». Площа 10,8 га. Парк закладено в с. Литвинівка. В парку ростуть понад 130 рідкісних видів деревно-чагарникових порід-екзотів лікарських і технічних рослин. Цінний для науки і селекційної роботи.

Персоналії[ред.ред. код]

З Валками пов'язане життя і діяльність багатьох видатних людей України. Зокрема, ще у XVII столітті торував по ній свої стежки мандрівний філософ-просвітитель Григорій Сковорода, якого саме Валківська земля зцілила від важкого недугу і дарувала солодкі хвилини кохання[Джерело?].

Тут свої перші проби пера робив літератор і журналіст першої половини XIX столітя Іван Пилипович Вернет. Проти царської муштри відчайдушно виступав у Валках у середині позаминулого століття, одягнений в солдатську шинелю, поет Павло Грабовський. Саме в той час, працюючи звичайним провізором у валківській аптеці, розвивав свій поетичний дар український поет Василь Степанович Кулик.

А в селі Черемушна народилася і виросла Марія Вольвач, яка творила свої поетичні і прозові речі і зберігала їх у своїй пам'яті, доки не зустрілася з Іваном Франком, який записав і видрукував її твори у своєму «Науково-літературному віснику».

У районі народився і виріс відомий математик XIX століття, ректор Харківського державного університету 18371839 років, професор Андрій Федорович Павловський. А також майстри художнього слова Петро Йосипович Панч, Гордій Максимович Коцюба та Олександр Юхимович Корж, який взяв на себе сміливість ще у 1940 році написати правдиву поему «Степова доля» про голодомор 1933 року.

Звання Героя Радянського Союзу за подвиги у Вітчизняній війні удостоєні уродженці Валківщини:

Валківщина має двох повних кавалерів ордена Слави: Микиту Омеляновича Яцину із села Огульці та Леоніда Пилиповича Козакова із селища Старий Мерчик, кавалерів двох орденів Слави: Іллю Костянтиновича Катрича із села Мельникове та Михайла Михайловича Калембета із села Гонтів Яр.

На Валківщині народилися і пішли в літературу відомий драматург і прозаїк Василь Минко, критик Іван Момот та український поет Григорій Панасович Коляда.

Після важких судових засідань у Валках писав свої гумористичні та сатиричні твори Сергій Петрович Чмельов, який також став жертвою сталінських репресій і загинув в ГУЛАЗі.

У селищі Ков'яги народився і виріс закоханий у природу і людей письменник сучасності Віктор Пантелеймонович Гаман, в селі Черемушна — енциклопедист, автор «Словника співаків України» та «Валківської енциклопедії» Іван Максимович Лисенко, в селі Гришків — поет, перекладач з вірменської мови та каламбурист Віктор Васильович Кочевський.

Не раз бував у Валках і подовгу жив, в родині свого тестя, академік-лінгвіст, директор Інституту мовознавства НАН України Леонід Булаховський.

На Валківщині також зросли академік НАН України, почесний доктор Нью-Йоркського університету США Володимир Сторіжко, академік НАН України Вадим Григорович Манжелій. Тільки в післявоєнний час у Валках народилося і поповнило наукові кадри понад 90 відомих сьогодні докторів та кандидатів наук.

Валківщина виховала народних артистів України, оперних співаків Миколу Частія та Миколу Манойла, театру драми і комедії Миколу Андрусенка, естрадного співака Валентина Реуса. Тут народився скульптор Андрій Дараган, художники Василь Золочевський, Борис Жуков та Василь Вязьмітінов.

У Валках народився один із керівників уряду України Григорій Іванович Ващенко. Тут довгі роки працював керівником району відомий політик та державник України губернатор Олександр Степанович Масельський.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]