Гідробіонти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гідробіонти (Hydrobiontes; від дав.-гр. ὕδωρ — вода+ Біонт) — організми, що живуть у воді[1]. Гідробіонти у ході еволюції пристосувалися до життя у водному середовищі (біотопі).

Визначення[ред. | ред. код]

Морський гідробіонт

Гідробіонти — морські та прісноводні організми, що постійно живуть у водному середовищі. До гідробіонтів також відносяться організми, що живуть у воді частину життєвого циклу, тобто земноводні. Існують морські та прісноводні гідробіонти, а також ті, що живуть у природному, або штучному середовищі, ті, що мають промислове значення і ті, що не мають його.

Промислове рибальство, акваріумістика і подібні види діяльності займаються гідробіонтами.

Гідробіологія[ред. | ред. код]

Гідробіонтів вивчає гідробіологія — наука про життя і біологічні процеси у воді.

Різноманітність гідробіонтів[ред. | ред. код]

  • Пелагічні організми — рослини чи тварини, що живуть у товщі, або на поверхні води.
    • Нейстон — сукупність мікроорганізмів, що живуть у поверхневій плівці води на кордоні водного та повітряного середовищ.
    • Плейстон — рослинні або тваринні організми, що живуть на поверхні води, або напівзанурені у воду.
    • Реофіли — тварини, що пристосувалися до життя у проточних водах.
    • Нектон — сукупність водних активно плаваючих організмів, здатних протистояти силі течії.
    • Планктон — різнорідні, в основному дрібні організми, що вільно дрейфують у товщі води і не здатні опиратися течіям.
  • Бентос — сукупність організмів, що мешкають на ґрунті та у ґрунті дна водойм.

Промислове використання гідробіонтів[ред. | ред. код]

Промислові та аматорські водні промисли займаються видобутком гідробіонтів. Природні водойми і водотоки з давніх часів є предметом впливу господарської діяльності людини. Останнім часом, в основному в XX–XXI століттях, отримала широкий розвиток також аквакультура — культивування гідробіонтів у природних або штучних водоймах.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гідробіонти на сайті «Розум». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 серпня 2011. 

Література[ред. | ред. код]

  • Симбіоценози гідробіонтів як компоненти прісноводних екосистем / В. І. Юришинець. — К.: Наукова думка, 2013. — (Проєкт «Наукова книга»).
  • Євтушенко М. Ю. Акліматизація гідробіонтів: підруч. [Архівовано 11 листопада 2014 у Wayback Machine.] / Євтушенко М. Ю., Дудник С. В., Глєбова Ю. А. — К.: Аграрна освіта, 2011. — 240 с. — ISBN 978‐966‐2007‐57‐2.
  • Жизнь пресных вод СССР. — т. 1—4. — М., 1940-59. (рос.)
  • Жадин В. И. Методы гидробиологического исследования. — М., 1960. (рос.)
  • Зенкевич Л. А.: Фауна и биологическая продуктивность моря, т. 1. — М., 1951; Биология морей СССР. — М., 1963; Изучение фауны морей и океанов, в кн.: Развитие биологии в СССР. — М., 1967. (рос.)
  • Винберг Г. Г. Гидробиология пресных вод // Развитие биологии в СССР. — М., 1967. (рос.)
  • Константинов А. С. Общая гидробиология. — М., 1967. (рос.)
  • О роли гидробионтов в регуляции потоков вещества и миграции элементов в водных экосистемах // Вестник РАЕН. — 2002. — Т. 2. — № 3. — С. 50-54. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]