Гітгорн
Координати 52°44′23″ пн. ш. 6°04′39″ сх. д. / 52.73972222224977457° пн. ш. 6.07750000002777746° сх. д.Координати: 52°44′23″ пн. ш. 6°04′39″ сх. д. / 52.73972222224977457° пн. ш. 6.07750000002777746° сх. д.
|
Гітгорн (нід. Giethoorn) — село у громаді Стенвейкерланд, провінція Оверейсел, Нідерланди.
Географія[ред. | ред. код]
Ґітгорн розташований на північному заході провінції Оверейсел. Село розділене каналами на три великі райони, які меншими каналами розділені на вулиці. Центральний канал села називається «Binnenpad» (Внутрішня доріжка).
У Ґітгорні є 176 мостів, які усі є приватною власністю[1]. Загальна протяжність каналів, глибина яких не перевищує 0,7 метра, у селі складає близько 7,5 км.
Ще донедавна по селу можна було пересуватися тільки по воді, завдяки чому село відоме також як «Північна Венеція»[2] або «Нідерландська Венеція»[3][4]. Тільки у 1990-х роках була прокладено велосипедну доріжку.
У 1973 року Ґітгорн увійшов до складу ґементе (муніципалітету) Бредервейде, у 2001 році до ґементе Стенвійк, з 2003 року в складі ґементе Стенвійкерланд.
Назва[ред. | ред. код]
За легендою перші переселенці-флагеланти, прибувши на територію сучаного села Гітгорн, побачили велику кількість цап'ячих рогів, що залишилися після великої повені 1170 року. Так село отримало свою назву: «giet» — цап, «hoorn» — ріг.
Історія[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка про Гітгорн датується 1225 роком[5].
У 1551 році в Гітгорні була заснована менонітська громада, одна з перших у Нідерландах[5]. Нинішню менонітську сільську церкву було побудовано в 1871 році[6].
Місцеві мешканці займалися видобутком торфу, який викопували на територіії села, на своїх приватних ділянках. Канали були викопані для транспортування торфу.
Наприкінці 18 століття село перейшло від видобутку торфу, як основного виду діяльності, до тваринництва. У 19 столітті населення почало займатися промисловим рибальством.
27 травня 1921 року королева Вільгельміна зі своїм чоловіком принцом Гендріком побували у селі.
У 1928 році, на захід від Гітгорна, був створений польдер площею 1390 га[7][8].
Видобуток торфу в районі села Гітгорн був повністю припинений у 1950 році[7].
Туризм[ред. | ред. код]
Гітгорн з кінця 19 століття був відомим туристичним об'єктом для нідерланців. Проте світову популярність село здобуло після того, як нідерландський кінорежисер Берт Ганстра[en] у 1958 році показав його в своїй стрічці «Фанфари», яка була номінована на «Золоту пальмову гілку» у 1959 році.
Нині Гітгорн є дуже популярне серед китайських туристів. У селі з населенням всього 2620 мешканців щороку буває від 150 000[9] до 200 000 китайських туристів.
Частина Гітгорна, площею 334,2 га, у 25 березня 1985 року визнано національним культурним надбанням Нідерландів, та перебуває під охороною держави.
Світлини[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Holland.com Giethoorn guide. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 11 лютого 2014.
- ↑ Giethoorn travel guide. Архів оригіналу за 28 липня 2012. Процитовано 20 червня 2008.
- ↑ Giethoorn [Архівовано 25 грудня 2018 у Wayback Machine.], «DailyMail»
- ↑ Photos from Giethoorn, Venice of the Netherlands. Архів оригіналу за 23 квітня 2008. Процитовано 20 червня 2008.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка) - ↑ а б Monumenten in Nederland. Overijssel. Ronald Stenvert, Chris Kolman, Ben Olde Meierink, Jan ten Hove, Marieke Knuijt en Ben Kooij [Архівовано 9 вересня 2018 у Wayback Machine.] Zwolle 1998
- ↑ Giethoorn, Overijssel, Netherlands «Global Anabaptist Mennonite Encyclopedia»
- ↑ а б G.J. Schutten: Verdwenen schepen. De houten kleine beroepsvaartuigen, vrachtvaarders en visserschepen van de Lage Landen. Walburg Pers Den Haag. Tweede druk, 2007. ISBN 978-90-5730-486-6, blz. 37
- ↑ www.archieven.nl 30 Gemeente Giethoorn 1796-1942 en Rietvlechtschool 1918-1928. Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 8 вересня 2018.
- ↑ Chinezen in Nederland [Архівовано 9 вересня 2018 у Wayback Machine.], Connexion
Посилання[ред. | ред. код]
- www.giethoorn.com — офіційний сайт «Гітгорн».
| |||||||||||
|
